— У XIХ столітті на верхівку ялинки чіпляли янголів і херувимів, у радянські часи — червоні зірки. Зараз ніхто не знає, що має висіти на верхівці святкового дерева. Коли зрозуміємо це, будемо знати, хто ми й куди рухатися далі, — каже киянин 27-річний Олександр Тодорчук у столичному Музеї Тараса Шевченка. Він дослідив історію новорічних іграшок.
24 грудня у музеї поставили ялинку. Можна побачити, як змінювалися новорічні прикраси з 1890-го й дотепер.
— Старі іграшки купували на барахолках, шукали в колекціонерів, — продовжує Олександр Тодорчук. — Найбільше — тисячу гривень — заплатили за чоловічка з вати початку ХХ століття.
Дерево заввишки 3 м. Розбите на п'ять ярусів. Найнижчий прикрашають янголи, херувими, чоловічки, мандарини, пряники й бублики. Поряд на високому вказівнику прикріплені таблички-стрілки з роками.
— Унизу висять іграшки, якими прикрашали ялинку 1890-х, — розповідає Олександр. — Тоді її встановлювали на Різдво. Ялинки продавали вже прикрашеними. Торгували ними в кондитерських магазинах. Вартість святкового деревця становила половину річного заробітку успішного підприємця. Придбати могли культурні діячі, науковці, професура. Було модно ставити в будинку 2–3-метрову ялинку й запрошувати дітей із бідних родин.
На дереві Олександр показує червону зірку на мідному дроті.
— Від 1925-й по 1936-й Новий рік у Радянському Союзі не святкували. Це були суворі роки воєнного комунізму. Радянська держава заперечувала віру в Бога й забороняла відзначати Різдво. А ялинку тоді називали пережитком минулого.
Із часом зрозуміли, що ялинку можна використовувати для святкування Нового року. 28 грудня 1935-го в радянських газетах з'явився заклик відзначати Новий рік і прикрашати ялинку для дітей. Іграшки використовували з ідеологічною метою. Були з портретами вождів, із зображенням собак-санітарів, полярників, дирижаблів. Також — червоні прапори, зірки й у формі Кремля. У ті часи портретами вождів була завішена вся країна, але на ялинах вони не прижилися. Іграшки були крихкі. Люди боялися, що сусід побачить розбитого "вождя" у тебе на підлозі. За це могли покарати.
З початком Другої світової війни на заводах ялинкових прикрас випускали військову техніку, форму для солдатів. На ялинку повернулися продукти — горіхи, яблука, мандарини, бублики. За новорічним деревцем оцінювали, як забезпечена родина. Моя бабуся жила в Полтаві. Розказувала, що в той час на ялинку в центрі міста вішали батони.
На позначці 1950 рік — скляні іграшки у вигляді кукурудзи, цибулі й моркви.
— Тоді почалися 5-річні плани розвитку народного господарства, — продовжує Олександр. — Найпопулярнішою прикрасою став качан кукурудзи. 1956-го, коли на екрани вийшов фільм "Карнавальна ніч", з'явилися іграшки у вигляді годинників. Стрілки показували 23.55. Це пов'язано з піснею "Пять минут".
Після польоту Юрія Гагаріна в космос ця тема стала головною на 10-річчя. На ялинці з'явилися космонавти, космічні кораблі, комети, супутники й іграшки з портретами Гагаріна.
Починаючи з 1970-х, виробництво ялинкових прикрас стало масовим. У магазинах продавали різнокольорові кульки, золотисті скляні шишки, бурульки і дзвіночки. З'явилися прикраси у вигляді сніжинок із серпом та молотом.
Новорічну ялинку в музеї показуватимуть до 15 січня. Вхід безкоштовний.
"Що гірше йдуть справи, то красивішим має бути дерево"
Верхівку ялинки у столичному Музеї Шевченка прикрасили однаковими синіми кульками, гірляндами й дощиком.
— Після розпаду Радянського Союзу на зміну вітчизняним, прийшли дешеві китайські іграшки, — розповідає Олександр Тодорчук. — У моді були монохромні фігурки різних кольорів. На початку 2000-х люди прикрашали ялинку так, щоб показати — справи у нас ідуть чудово. Завішували її, щоб вільного місця не було. Чіпляли китайські іграшки в американському стилі: дзвіночки, банти, Санта Клаусів, черевички. Люди тоді вважали: що гірше йдуть справи, то красивішим має бути дерево, — додає Олександр.
3 
1
Коментарі