— Народився в місті Єнакієве на Донеччині, але дякую долі, що там не лишився, — каже олімпійський чемпіон та чемпіон світу з баскетболу 63-річний Анатолій Паливода.
Чоловік має вроджену аномалію будови серця — синдром Вольфа–Паркинсона–Уайта. 26 років живе із серцем, третина якого заморожена рідким азотом.
— Якби остався, то хто знає, ким би й став, — розповідає Анатолій Іванович. — Горлівка, Харцизьк, Єнакієве — там повний бєспрєдєл. Із Віктором Януковичем учився в одній школі. Він на три класи був менший, тому його як учня не пам'ятаю. Було 11 років, то вже часто й рюмку самогону міг перехилити. Самий приємний вечір — поїсти й випити з батьками. В Єнакієвому воювали чотири райони. Ходили банда на банду з палками та ножами. Багатьох однокласників уже давно немає в живих. Ось, на все життя залишилися шрами, — показує праву ногу. — Дві кулі з ноги виковиряв.
Маю зріст 2 метри. Коли вчився в 7 класі, записався у секцію баскетболу. За кілька років на обласній першості серед юнацьких команд мене помітив тренер донецької команди "Авангард" Борис Єзерський. Запросив грати. Через рік у Донецьку проходила першість України з баскетболу. Команда "Авангард" здобула друге місце завдяки мені.
До мене підійшли представники київської команди і запропонували грати за них. У Донецьку я працював слюсарем. Получав 60 рублів. Предложили за гру в команді "Будівельник" отримувати у два рази більше. Не роздумуючи, згодився й просто втік у Київ.
На тренуванні перед чемпіонатом світу, який проходив в Уругваї 1967-го, у повітрі зітнувся з іншим гравцем. Отримав сильний удар у сонячне сплетіння. Великі навантаження та травма спровокували вроджену ваду серця.
— Під час приступів пульс доходив до 300 ударів на хвилину. А тиск падав іноді до 40. Усе тіло німіло, ноги підкошувалися. Чемпіонат проходив у міжсезоння. Температура 25 градусів. Для них це зима. Пішов купатися в океані. Вліз, а випливти не можу. Пливу до берега, а хвиля відкатує назад. Уже прощався з життям, але виборсався. Там проституція страшенна. Одна жінка віддалася мені за півдолара. Така в країні була бідність.
Після першості світу отримав квартиру.
— Дружив із парою хлопців. Я був дєнєжний, а вони ні. Один із них зустрічався з дівчиною. Після зборів приїхав, а вдома речі не на своїх місцях. Ця дівчина відізвала мене й каже: візьми білет, ніби їдеш на збори. Провели мене компанією на вокзал. І пішли. Я через пару годин вертаюся на квартиру. А там дєвочки, горілка, музика. Виявилося, підібрали ключ від квартири. Об одного швабру поламав, а інший утік. Після того почав із цією дівчиною зустрічатися. Через три роки одружився. Прожили разом кілька років.
Другу дружину зустрів випадково. Вона мала їхати до свого майбутнього чоловіка. Він служив у армії в Прибалтиці.
— По дорозі побалакали, пошалілі, — сміється. — Вона й викреслила свого нареченого із пам'яті. Їй було 20 років, а мені 43. Оженила мене на собі. Обіцяла й їсти варити, і стірати. Я й вирішив, хай буде, поживу з молодою. Виявилося, нічого не вміла. Ми й розійшлися. Маю двох доньок від першого й другого шлюбів. Старшій 42 роки, молодшій — 20. Постійно хотів сина, а родилися доньки.
1972-го Анатолій Паливода брав участь в Олімпіаді в місті Мюнхен у Німеччині.
— Тоді стали олімпійськими чемпіонами. Для радянської делегації відвели дев'ятиетажку. Делегації менших країн, типу Ізраїлю, селили в триповерхових будівлях. До ізраїльтян проникли палестинці з автоматами, захопили в заручники спортсменів. Висунули ультиматум: визволити більше тисячі чоловік, що сиділи в ізраїльських таборах. Ігри на день призупинили. Нас посилено охраняла поліція. За перше місце дали 300 доларів. Я звідти привіз два магнітофони. Для Союзу це було диво. Там він 40 доларів, а я в нас загнав за півтори тищі.
Після Мюнхенської олімпіади пішов зі спорту. У лікарнях провів майже три роки. Коли вийшов, заочно закінчив Київський інститут фізкультури. 10 років працював у ньому викладачем. 1986-го зробили операцію на серці. Дали II групу інвалідності.
— Третю дружину зустрів у спортивному магазині три роки тому, коли приїхав на курорт "Миргород". У неї загинув чоловік. Зараз живемо гражданським браком. Я в Миргород до неї перебрався.
3 
1
Коментарі