Другий місяць у комі в Херсонській обласній лікарні лежить 21-річний Анатолій Стеценко з Нової Дмитрівки Золотоніського району на Черкащині. 24 липня його накрила хвиля в Чорному морі під Херсоном.
— Того дня було трохи вітряно, — згадує схвильовано наречена Анатолія, 19-річна Наталя Старшинова з Києва. — Мої батьки залишилися в пансіонаті, а ми пішли купатися на Голу Пристань. Разом з іншими відпочивальниками падали на хвилі. Глибина, де ми купалися, не сягала й 1,5 метра. Мені стало холодно, і я вийшла з води. Коли оглянулася, Толі не було видно. Відразу почала кричати про допомогу. Якісь хлопці кинулися на те місце, де купався Толя. Невдовзі витягли його непритомного. Почали відкачувати. З рота вилітали водорослі, ракушки, пісок.
Доглядає Анатолія 56-річна мати Варвара Петрівна.
— Діти мали восени поженитися, — плаче. — Я щодня з ним розмовляю: розказую про Наташу, хто дзвонить. Згадую про минуле. Кажу: ти ж пам"ятаєш, як я тебе в дитинстві називала: уранці — вранішньою зірочкою, ввечері — вечірньою. Як із садочка щодня приносив мені печенину. А якось приніс половинку, бо дали по одній. То він половинку з"їв. Було, гуляє з дітьми й щоразу приносить мені польові квіти. Перші дні він на мої розмови взагалі не реагував. А недавно прошу: синочку, посміхнися, в тебе ж така гарна посмішка і ямка з"являється на щоці. Коли ж куточком губ посміхнувся. Коли йому було 11 років, два тижні глядів племінника, бо я була в лікарні, а невістка з сином на жнивах. Невістка розказувала, що Толя щодня записував, скільки раз і що дитина їла, скільки раз переодягав. Кажу йому, який ти в мене розумний. Уставай, хлопчику, вже 1 вересня, треба вчитися. Під час розмови бачу, що він оживляється. Лікарі кажуть, якщо поведе очима за рукою, тоді вже буде прогрес. Поки Толя лежить непорушно.
Щодня на лікування сина Варвара Петрівна витрачає по 2,5 тис. грн. Анатолія перевезуть до столиці.
Щодня на лікування сина витрачає по 2,5 тисяч гривень
— Зараз дають мені список на кілька десятків ліків, і я бігаю по аптеках, шукаю, де дешевше. — Варвара Петрівна додає, хто допоміг грошима: — То сестра з Києва зверталася до небідних людей, старші сини Саша й Геннадій дали все, що мали. Родичі, люди в селі збирали, фермери, Толіні однокласники, однокурсники висилають. З моєї роботи зібрали. Толя вчиться в університеті Шевченка в Києві. Там на хорошому рахунку. То профком перерахував 8,5 тисячі гривень, і кілька тисяч із деканату передали.
Варвара Стеценко 12 років тому поховала чоловіка. Дітей піднімала сама. Старші закінчили вузи з червоними дипломами. Анатолій змалку був дуже здібний. На обласних олімпіадах із математики, фізики й географії посідав перші місця. З дев"ятого класу навчався у фізико-математичному ліцеї при Київському національному університеті ім. Шевченка. Потім вступив на математичний факультет.
— Рік там провчився. А тоді каже: додому на канікули не приїду. Зароблю трохи грошей на одежу. Через три тижні дзвонить: "Мам, я покинув математику і поступив на безкоштовне на факультет психології". А якщо перейшов із факультету на факультет, із курсу на курс, втрачаєш відстрочку від армії. Пішов служити і вернувся на перший курс. Оце зараз перейшов на другий. Він заступник голови студентського парламенту. Приїжджали з Голландії спеціалісти по психології, то він один із ними говорив. Займався греко-римською борьбою, грає у футбол.
На факультеті Анатолія Стеценка вважають одним із найкращих студентів.
— Коли його забрали до армії, ми дивувалися. Повернувся й усе підігнав по розкладу. З початком навчального року зберемо гроші, передамо на лікування і чекатимемо на його повернення, — каже начальник навчальної частини факультету психології 65-річна Ольга Козакова.
Кошти на лікування Анатолія Стеценка можна перерахувати на рахунок N6762 4688 3279 1838 на ім"я Стеценко Варвари Петрівни.
Тел. 8 (098) 225 62 00.
13 
1
Коментарі