— В Україні новорічні свята тривають від Миколая до Водохреща. У ці дні виходять на роботу тільки для того, аби пити, — каже столичний письменник 40-річний Андрій Кокотюха. Він із друзями прийшов попаритися до сауни "Росток".
Чоловіки роздягаються, обмотуються білими простирадлами, взувають одноразові капці.
— Раніше ходив до сауни регулярно, — розповідає поет 44-річний Сергій Пантюк. — Із дружиною відвідували раз на 10 днів. Сексом не займалися, бо це шкідливо. Знайомий банщик розповідав, що кілька разів був свідком смертей у сауні після зносин.
Утирає простирадлом піт із чола. Гладить груди, відсовуючи мотузок із кулоном-сонцем. На плечі в нього витатуювана група крові 3+.
— Я сонцепоклонник, сам собі волхв, тому до церкви не ходжу. А татуювання — пам'ять про війну між Азербайджаном та Вірменією через Нагорний Карабах. Тоді такі наколки набивали всім солдатам. Пропонували зробити на грудях, та я відмовився — не хотів псувати торс.
Андрій одягає на голову банний капелюх із написом "Душа компанії". Сідає за стіл, наливає собі безалкогольного пива.
— Раніше безбожно пив. Якось повертався з гулянки. Квітень місяць, шоста ранку. Виходжу з метро, а на розкладці висить газета із заголовком: "Конец света близко". Після цього зав'язав.
Згадує, як у 1990-х зустрічав Новий рік у туалеті:
— З однокласниками та дівчатами зняли у Ніжині квартиру. Принесли випивки, наїдків. Спочатку слухали рєчь Бориса Єльцина, потім — Леоніда Кравчука. Я цього терпіти не міг. Пішов до туалету, закрив двері, раптом спрацювала защьолка. Визволили мене вже в новому році.
Поет 46-річний Володимир Цибулько 20 хв. не виходить із парної.
— Цибуля там уже, мабуть, зашкварчав, — Пантюк стрибає на одній нозі, щоб із вуха витекла вода. Гребінцем розчісує волосся. — Треба йти його рятувати.
Цибулько вибігає, з розгону стрибає в басейн. Бризки долітають до вікна.
— Дивись, він іще нас затопить, — каже хтось із письменників.
У кімнаті для відпочинку Володимир відкриває літрову пляшку пива. П'є великими ковтками.
— Я паритися люблю. Коли ще займався спортом, після тренувань був, як вичавлений лимон. Разом із хлопцями ходили до одного банщика. Він так віником дубасив, що аж сльози текли. Через півгодини я почувався новонародженим.
Анатолій Дністровий, 36 років, дістає з пакета червоне яблуко, відкушує. Другою рукою погладжує живіт. Каже, погладшав.
— Я зараз очищую свій організм, алкоголю не вживаю. Їм тільки овочі та фрукти. Новий рік не люблю, бо заважає 1 січня святкувати день народження доньки. В баню ходжу на Різдво. Обираємо таку, в якій є вихід на вулицю. Голими качаємося в снігу.
Володимир Цибулько стає ногами на лаву. Знімає зі стіни опудало кабана, прикладає до обличчя. Усі регочуть. Поет Вано Крюґер хапається за живіт. Він худий, бородатий і вусатий, вуха стирчать у боки.
— Раніше важив 108 кілограмів. Після 15-денного голодування під Верховною Радою все зайве скинув. Тепер, хоч і хочу, не можу поправитися. Якось на Новий рік робив коктейль із жіночими парфумами. О четвертій ранку, коли випивка майже скінчилася, з товаришем побачили на столі жіночі парфуми "Прада". Розвели їх пополам із горілкою. Вранці дівчина, яка біля мене лежала, каже: "Я спати нормально не могла, від тебе всю ніч пахло "Діором". Я кажу: "То була "Прада".
Володимир Цибулько голий пхав машину
— 1998-го балотувався до Верховної Ради в канівському виборчому окрузі. О 16.00 мала відбутися зустріч із виборцями. Приїхав до мене товариш, каже: "Давай перед тим скупнемося". Приїхали під Тарасову гору, познімали весь одяг, поскладали в машину. Вийшли з річки — до машини, а дверцята не відчиняються, зламався замок. Мусили її до майстерні пхати. Виборці йдуть, а їм назустріч голий кандидат пхає машину.
2 
1
Коментарі
2