— Ми товаришували, ще коли жили в Єнакієво, — каже вінничанин 63-річний Микола Нестеров. 16 квітня він зустрівся з президентом Віктором Януковичем, який приїздив із робочим візитом до Вінниці.
— Маю кілька фотографій із земляком Януковичем. Вітя впізнав мене по знімку з мотоклубу, де нам по 16, — згадує Микола Кузьмич. — Дав наказ вінницькому губернатору Івану Мовчану організувати нам ще одну зустріч. Із Віктором здибався у мотоклубі "Союз-3". Там ганяли мопедами. Вітя постоянно брав у мене покататися. Свого не мав, бо не дуже увлікався мотоболом. Отлічався високим ростом. Мав довгі ноги, коліньми впирався у руль, тіряв рівновагу і падав. Але особо з толпи не виділявся. Не був крутеликом чи авторитетом. У ті часи в Єнакієво було модно серед хлопців носити довге волосся. Янукович мав коси по плечі й носив штани-кльош. Не розкошував, бо він сирота, жив із бабушкою і дєдушкою. Про це мені сказав, коли я признався, що і в мене батьків нема, а живу з тіткою. Коли він став директором автобусного парку, не помінявся. Так і остався общітєльним.
Микола Нестеров живе у двоповерховому будинку в мікрорайоні Корея. На правій руці має татуювання "Нет счастья в жизни".
— Зробив наколку ще в п'ятому класі самостійно. Мати тоді так била, що були рубці на сідницях. Три дні від неї ховався в скирті сіна. Зараз ремонтую іномарки. Раніше ганяв авто з Німеччини. Можу купити машину, підремонтувати і продати. Оцю взяв у Львові за півтори тищі доларів, — Микола Кузьмич киває головою на стару вантажівку серед подвір'я. — Перероблю її на машину для викачування каналізацій, буду гроші заробляти.
На клумбі квітнуть півонії та лілії. Великий трояндовий кущ усох.
— Цей кущ почав сохнути, коли торік дочка померла. Її в січні поховав, а влітку кущ не зацвів, так його досі й не зрізав, шкода, — пояснює Микола Кузьмич.
Із вхідних дверей вибігає рудий пес — спанієль Івар. Лиже господарю пальці на ногах.
— Це невістка так назвала собаку. Й сам не знаю, що це ім'я означає, — на журнальному столику розкладає листи до правоохоронних органів, управління охорони здоров'я, Віктора Януковича. — Разів п'ять мені снилося, що в гості приїхав президент. Жалівся йому, що ріжуть заводи, получають откати. П'ять звернень до Януковича послав. Але вони до нього не доходять. Перехвачують в його адміністрації. Їздив на прийом, то заступники зі мною говорили. Рейтинг Януковича підніметься, якщо не буде слухати своїх радників, повернеться до людей, а не заганятиме їх у хати, коли їде своїм кортежем.
— Через реформування медицини я поховав онука 5-річного Олександра й доньку 25-річну Марину. Марішці видалили 5-міліметрову доброякісну пухлину в голові. Після операції її інфікували. Врятувати доньку нікому не вдалося. А пізніше взнав, що можна було обійтися без тої операції, — на очі батька набігають сльози. — А Сашенька родився з травмованим шийним позвонком. УЗІ показало, що йде ножками, врачі рішили приймати роди. Не хотіли кесерити невістку. Витягнули дитя, а головка теліпається. Вставили корсет, пообіцяли, що зростеться. Пізніше лікували онука гормонами. Ними і вбили імунну систему. Пішло сильне ожиріння, і хлопчик помер. Промучився п'ять років.
Потрапити до президента Нестеров прагне із 2011 року.
— Хочу розказати Януковичу, як проходить медична реформа. Коли донька лежала в Київському інституті нейрохірургії імені Ромоданова, то в аптеці лікарні капельниця коштувала 960 гривень, а в Борисполі — 780. Витратили 150 тисяч гривень на лікування доньки. Ці гроші збирав півжиття, щоб Марішку устроїти в жизні. А вийшло, складав на її похорон. Як привезли з лікарні, жінка Любця запросила батюшку. Він приїжджає "хюндаєм" за 25 тисяч євро і ще тягне руку по 200 гривень. Нам не жалко, але він знає, в якому ми становищі опинилися.
1997-го вступив до Партії регіонів.
— Я всігда підтримував свого земляка. Знаю донецьких хлопців. Вони всі професіонали, дружні, мають добру хватку і не ледачі. Мислять технічно, — примружується і міцно стискає кулаки.
Зустріч із главою держави запланована на кінець травня.
— Ще не знаю, що надіну. Маю два костюми і козацьку форму, яку вдягаю на Покрову чи козацькі свята. Мабуть, поїду в сірому костюмі, голубій рубашці й сірій краватці. Це з самих нових. Я взагалі-то костюмів не признаю, люблю ходити в джинсах, але до президента в такому не можна. З собою візьму всі ті п'ять листів, які до нього не дійшли. З продуктів нічого не братиму, в нього все є.
Нестерову телефонують на мобільний.
— Клієнт просить машину срочно зробити, мушу помогти, — пояснює і виганяє чорний "мерседес" із номером 7009. — Певно, буду кидати це діло. Займуся художньою ковкою. Зараз багачі викидають старі ґрати і просять модні, з візерунками.
2 
1
Коментарі