— Сьогодні перший день вийшли на чергування і вже маємо четвертий виклик. Недавно їздили до киян, у яких донька вкрала гроші й утекла. Потім — до чоловіка. Заявив, що зникла співмешканка. А після цього поїхали на той бік затоки. Знайшли потопельника, — розповідає столичний поліцейський 32-річний Віталій Богданенко.
У вівторок, 7 липня, з напарником уперше вийшов на патрулювання. Чергують на житловому масиві Корчувате. Присягу разом із першими 2 тис. поліцейськими склали 4 липня.
Близько 20.20 Віталій Богданенко отримує виклик на пляж. Там пес покусав чоловіка. До постраждалого приїжджають за 7 хв. Він зустрічає поліцейських на людному березі дніпровської Галерної затоки. Має перемотану бинтом ліву руку. Біля берега пришвартований теплохід. До нього веде причал, збитий із старих дощок.
— Так чого собака вас укусив? — запитує Віталій. — Мали конфлікт з його господарем?
— Конфлікту в мене не було, — чоловік розмотує бинт. Показує чималий слід від укусу. — Зайшов до нього попросити води. Зразу штовхнув мене і натравив собак. Їх там двоє.
Поліцейські йдуть до теплохода. Дві німецькі вівчарки гавкають на них. Виходить повний чоловік у шортах — має червоне обличчя і скляні очі. Видно, що вживав алкоголь.
— Побачив, як мужчина вломився на приватну територію, — пояснює. Називається Олегом. — Вийшов, а він давай у мене требовать води. Де я її візьму? Сам ходжу за водою з баклажкою. Собак не травив, це получилося проізвольно.
— Так він же до вас уночі не вривався, — каже сестра постраждалого. — Нашо собак спустили на нього?
— А хіба я його сюда приглашав? — відповідає Олег. — На вході ж написано, шо постороннім вхід заборонено. Нема чого на чужу територію вриваться.
— Давай візьмемо бланки пояснень, нехай пише, — каже Віталій Богданенко напарникові.
Той іде до автівки.
— Раніше працював менеджером у туристичній компанії, — розповідає Віталій. — Торік попав у зону АТО по мобілізації. Коли повернувся і вийшов на роботу, зрозумів: більше там працювати не хочу. Звільнився. На другий день подзвонили з патрульної поліції, запросили на екзамени. Думав — якийсь розіграш. Увечері дружина сказала, що то вона відправила мою анкету. Навчався чотири місяці. Платили 2 тисячі гривень стипендії. Яку зарплату отримуватиму, не знаю. Сьогодні перший день вийшов на роботу.
Олег пише пояснювальну.
— Не знаю, як цей випадок класифікувати, — говорить Віталій. — Надіялися, що приїдемо й будемо стикатися із стандартними речами, які проходили під час навчання. А тут усе інакше. Після кожного виклику треба гортати кодекси.
Квадрат навколо парку ім. Пушкіна у Шевченківському районі столиці патрулюють 25-річний Богдан Петрусенко й Артур Мертункаєв, 29 років.
— За чергування наїжджаємо 500–600 кілометрів, — розповідає Богдан. — Машини в нас шикарні. Беруть 4 літри на сотню кілометрів. Не тільки економні, а й дуже удобні. Є кондиціонер, але стараємося ним не користуватися. Не хочемо зря витрачать паливо.
Петрусенко залишає машину на в'їзді до парку.
— Треба пройтися. Глянути, чи все в порядку, — каже. — У парках діти часто розпивають алкогольні напої, а це заборонено.
Богдан іде попереду, роззирається. Артур — слідом. Тримає рацію біля вуха.
— Раніше робив на заправці, водієм у тролейбусному депо, — розповідає Богдан. — У дитинстві мріяв стати міліціонером. Але не хотів працювати у нашій міліції. Коли почув про створення поліції, зразу ж подав анкету. Надоїли мєнти, яких люди бояться. Якось їхав на роботу, мене зупинили гаїшники. Один сказав: "Шоб ми до тебе не придовбувалися, дай хоч 50 гривень". Відповів: "З моєю машиною все в порядку. Хочете — перевіряйте. Але грошей просто так не дам".
За два тижні склав тести і почав навчання. Щодня мав п'ять-шість пар. Нашу групу набрали однією з останніх, підганяли до випуску. Коли приходив додому, дуже хотілося спати. Та робив собі каву і сідав за підручники. Читав до другої-третьої ночі. Потім снилося адміністративне право, тактична підготовка, правила дорожнього руху. Перед випуском були тести на комп'ютерах. Із двох тисяч людей лише кілька ходили на перездачу. Коли здавали правила дорожнього руху, всі хлопці склали на стіл свої права і сказали: "Якщо не здамо, права тут і залишимо".
Поліцейські помічають хлопця, який лежить на тротуарі. Щосили біжать до нього.
— Можете не спешить! — кричить повний лисуватий чоловік у білій футболці. — Его просто фотографируют.
Богдан і Артур зупиняються перед хлопцем. На дереві — дівчина з фотоапаратом. Голосно сміються.
— А ми подумали, шо вам погано, — каже Богдан.
— Большое спасибо, но мне пока хорошо, — усміхається той.
Богдан поправляє комір чорної форми. На грудях має бейдж із прізвищем. На ремені в кобурі висить пістолет "Форд 17", за спиною — наручники й ліхтар.
— Є ще бронежилет — залишили в машині, — говорить Петрусенко. — Коли видали форму, думали: чорна, сильно паритиме. Виявилося, у ній не жарко. Зручна, добре пропускає повітря.
За 20 хв. поліцейські обходять парк по колу. Помічають дівчину на роликах. Слідом за нею їде автівка. Дівчина її не чує, бо слухає музику в навушниках.
— Острожно, машина! — кричать.
Та киває, притискається до краю дороги.
— Ребята, не беспокойтесь, я ведь ее вижу, — червонощокий чоловік опускає вікно "Ауді" і вітається до поліцейських.
— Так вона ж вас не бачить.
— Сьогодні ще не було жодного виклику, — продовжує Богдан. — Часто заїжджаємо у двори. Там бабусі зразу обступають і починають скаржитися. Одна жаліється на сусідів, інша — на дороги. Всі скарги записуємо у блокнот і передаємо начальству.
Сьогодні цілий день усі фотографуються з нами. Кажуть, що вірять у нас і підтримують. А одна жінка навіть сватала. Підійшла разом із донькою: "Видаю дочку заміж. Хороша теща вам не треба?"
У перукарні поліцейських стрижуть безкоштовно
У столичній кондитерській "Еклер" місяць безкоштовно пригощатимуть кавою поліцейських.
— Вирішили підтримати їх, — розповідають у кав'ярні. — Під час обідньої перерви радо пригостимо кавою або чаєм. Якщо акція користуватиметься попитом, продовжимо її.
У "Фейсбуку" під повідомленням про безкоштовну каву лишили більш як 200 коментарів.
"На бесплатный кофе полицейские не пойдут, — пише киянка Наталія Чернецька. — Сегодня у меня во дворе стукнулись машины. Приехали ребята. Я вылетела сказать, что мы в них верим и решила подарить обереги — куклы-мотанки. А они отказались. Объяснили, что это может рассматриваться как взятка".
У перукарні "Фрізор" у центрі Києва поліцейським пропонують безкоштовні стрижки.
— Це буде наш внесок в імідж поліції, — каже власник Дмитро Верховецький. — Робимо чоловічі стрижки — класичні короткі чи військові.
1 
1
Коментарі