Актор Богдан Бенюк, 49 років, сидить у гримерці Національного театру імені Івана Франка. На ньому сіра коротка туніка, чорні шкарпетки і туфлі. Волосся завите у дрібні кучері. У виставі "Езоп" він грає давньогрецького раба-байкаря Езопа.
Бенюк скидає туфлі й шкарпетки. Ставить під стілець, на якому висять чорні брюки та піджак. Починає намотувати еластичний бинт на литку.
Розповідає, що його син Богдан ходить у третій клас.
— Плачу йому гроші за гарні оцінки. А як щось недобре зробив — забираю.
Ліву ногу актор загортає в білу онучу, праву — в сіру. Щоб трималися, перев"язує мотузкою.
Кажуть, ви з дружиною знайомі з п"яти років?
— Знаєте анекдот? Онук питає в діда: "Діду, ти коли уперше поцілувався?" — Дід: "Це було 1941 року". — Онук: "Із язиком?" — Дід: "Шмаркач! На той час в армії вибирати не доводилося". Так і я кажу: уперше я поцілувався, коли в космос полетів Юрій Гагарін. Ми з Уляною одружилися після третього курсу: вона в медінституті вчилася, я — в театральному.
Намащує ліву вилицю прозорим клеєм і ліпить шматок вати. Пензликом розфарбовує її в червоне. Це — "кривава рана" на обличчі.
Цікавлюся, чи, бува, не примирився зі Ступкою.
— З якою? — сердито кидає пензлика. — Ну, розмовляємо. Ющенко з Януковичем он теж розмовляють. Я дружу з Анатолієм Хостікоєвим. 1977-го разом знялися у фільмі "Женці". А потім, як у справжніх українців, що найважливіше сталося?
Випили? — припускаю.
— Заспівали, — виправляє він. — У нас неймовірно гарно разом звучать голоси. У радянські часи кожен артист мав програму для шефських концертів. Разом їздили до працівників торгівлі чи хімічної промисловості показувати на шару своє ремесло. За це нам накривали поляну, а партком виносив подяку.
Якийсь ненормальний кіт попав під машину
Розповідає, що в театральній компанії "Бенюк і Хостікоєв" готують прем"єру.
— Якщо знайдемо гроші, — додає. — Бо фінанси й пріоритети — в людей, далеких від культури. Хто платить, під дудку того, — Бенюк свистить, — і шпарять.
Улюблені його слова — пріоритети й неймовірно.
До гримерки заходить вусань, розгортає віялом шість 200-гривневих купюр.
— О, зарплату принесли, — чемно каже Бенюк.
— Це для нього копійки, — пояснює чоловік.
Актор запевняє, що на життя не скаржиться.
— Маю квартиру в центрі Києва, будинок на Борщагівці. Сам воджу машину. Бог милував, в аварії не потрапляв. Хіба що трохи подер авто об стовпчик, коли розвертався. Корю себе трохи, що якийсь ненормальний кіт попав під машину. Збоку вилетів — я нічого не міг вдіяти.
Пригадує, як у юності підробляв Дідом Морозом.
— Фірма "Світанок" набирала талановитих студентів. Зустрічали нас із чаркою, а борода заважала закушувати. І вже після восьмої квартири мій Дід Мороз перетворився на дрова. А в списку було 20 квартир. План не виконав, нічого не заробив.
Розповідає, що якось на Майдані грав на Новий рік.
— Той рік був невдалий — бахнув Чорнобиль. Я вилазив із ракети на Майдані, на грудях у мене висіло табло: "1986". Дідом Морозом був Лесь Задніпровський. А в 90-х працювали вночі по ресторанах. В одному кутку сидять одні бандити, в другому — інші. А ми читаємо їм вірші Єсеніна, Пушкіна.
Лунає третій дзвінок. Бенюк спішно натягує на зап"ястки наручники.
— Люба! Лєна!.. — гукає у коридор. — Іди-но сюди, — кличе мене. — Зав"язуй мотузки, щоб я не загубив кандалів. Езоп ланцюги розірвав, а браслети на руках залишилися.
1957, 26 травня — народився в селищі Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області
1962 — у дитсадку перше поцілував майбутню дружину Уляну
1975 — перша роль у фільмі Леоніда Бикова "Аты-баты, шли солдаты"
1977 — одружився з провізором Уляною; подружився з актором Анатолієм Хостікоєвим
1978 — отримав однокімнатну квартиру на Лівому березі в Києві
1994 — зіграв клоуна Ко-Ко у фільмі "Капітан Крокус"
1997 — народився син Богдан; Бенюк кинув курити
2002 — пропав сімейний улюбленець кокер-спаніель Буньо
2004, 27 листопада — конфлікт із художнім керівником театру ім. Франка Богданом Ступкою. Бенюк хотів зіграти виставу "Швейк" не на гастролях у Мінську, а на Майдані в Києві
2005 — побудував особняк на Борщагівці
Має дорослих доньок Лесю і Мар"яну, онука Северина
3 
1
Коментарі
2