— На першій зустрічі Ніна мені дуже сподобалася. Бо дівчат-байкерів багато, але вони, як правило, їздять позаду хлопців на мотоциклах. А Ніна сама керує. Дівчина на мотоциклі — це завжди інтрига, тим більш така тендітна, — згадує першу зустріч із майбутньою дружиною 35-річний Дмитро Подолян із Хмельниччини.
У червні він розписався із житомирянкою 33-річною Ніною Шмигельською.
Дмитро — колишній рятувальник. Ніна займається доставкою квітів. Весілля пара влаштувала в байкерському стилі.
— У нас обох великий байкерський стаж, — розповідає Дмитро. — Я за кермом понад 20 років, Ніна — майже 10. На святкування запросили 50 друзів-байкерів з усієї України. Не було ні рідних, ні колег. Гостей попередили — ніяких фраків, метеликів і вечірніх суконь. Я був у джинсах та вишиванці. Ніна — у короткій блакитній сукні, яку пошила мама. Дорогою до ресторану ми проїхалися містом на мотоциклах. Це був перший раз, коли їхали на одному байку разом, і Ніна сиділа позаду. Водії автомобілів сигналили, перехожі махали. У ресторані стіл нам поставили із двох стопок мотоциклетних покришок. Обручки з білого золота зробив товариш із Луцька. Зверху наніс візерунок у вигляді протекторів від мотоциклетної гуми.
— Товариші подарували машину клею для газоблоків, а це — 60 мішків, — продовжує. — Будуємо власний будинок у Стрижавці, неподалік Вінниці. Якраз робимо коробку. Подарували Біблію для байкерів, яку друзі придбали у Бресті. Маємо свій оберіг.
Познайомилися наречені позаторік.
— Ми обоє приїхали на зліт байкерів до Вінниці, — згадує Дмитро. — Я підійшов першим, аби познайомитися. Через місяць запропонував зустрічатися. Поїхали на кілька зібрань разом — Черкаси, Бессарабія. Характер людини добре пізнавати, коли з нею в дорозі. Я тримався попереду. Постійно у дзеркало спостерігав, чи в Ніни все гаразд. Спілкувалися знаками, мовою жестів мотоциклістів. Після поїздок зрозуміли, що готові до серйозних стосунків
— Жити вирішили у Вінниці, де познайомилися. Кімнати в нашому домі теж будуть оформлені у байкерському стилі. Може, спальню зробимо у вигляді гаража.
— Стараємося не сваритися, а прислухатися. От Ніна знає, що я люблю готувати, але ненавиджу мити посуд. Навіть коли вона приїжджає з гостин від мами й застає купу брудного посуду, сприймає це спокійно. Я знаю, що вона ненавидить живу рибу. Чистити не буде, навіть до рук не візьме. Тому рибу сам купую, чищу, мию і готую.
— Любимо дивувати одне одного подарунками. Ніна щодня працює із квітами. Але все одно любить, коли дарую їй букет. Вона теж мене балує. Якось купила мотоциклетні ручки з підігрівом. Щоразу, коли їду сам у негоду, всю дорогу думаю про неї. Часом трохи ревную її, але не до чоловіків. Упевнений, хлопці без мотоциклів її не цікавлять. А от до мотоцикла можу приревнувати.
15 серпня молодята відгуляють повторне весілля.
— Влаштуємо свято для рідних у Житомирі, — каже Дмитро. — Уже замовили ресторан і виїзну церемонію, де нас ще раз формально розпишуть. Ніна буде у довгій білій сукні, що дошивають на замовлення. Я одягну костюм, краватку. Мріємо об'їхати разом вісім країн навколо Чорного моря.
1 
1
Коментарі