— Поранення Едуард отримав у свій день народження 16 липня під Маринівкою на Донеччині. Був навідником у БТРі. Одержав важкі травми та опіки, коли в машину влучив снаряд ворожого танка, — розповідає 27-річна Валентина Масько з Олександрії Кіровоградської області.
Торік восени вона одружилася зі старшим лейтенантом Едуардом Маськом, 28 років. Зараз він перебуває на лікуванні у США. 24 грудня йому ампутували праву ногу, яку намагалися зберегти після втрати лівої.
— Побралися ми в госпіталі, — продовжує Валентина. — До того два роки зустрічалися. Весілля перенесли, бо чоловіка забрали в АТО. Познайомилися на весіллі у друзів. Він тоді вже у Запоріжжі служив. Коли вирішили жити разом, я переїхала до нього. Мені простіше було з роботою, бо Едік служив у "Гепарді". Коли дізналися, що я вагітна, зразу сказав, що в нас буде хлопчик. Ім'я вибрав — Костік. Дуже хотів сина.
Едуард кілька місяців лікувався в Київському військовому госпіталі. Меценати й волонтери допомогли поїхати на лікування до США.
— Едік вперше побачив сина в госпіталі на нашому весіллі, коли Костіку вже був місяць, — продовжує. — Через попечені руки обняти малюка не зміг. Коли поїхав у АТО, переживала дуже. Він нічого не розказував, щоб не нервувала. Говорив, що все нормально, хоча сам був на передовій. До дня народження хотіла йому зробити подарунок — намалювала у себе на животі Вінні-Пуха. Хотіла скинути повідомленням на телефон. Перед пораненням у мене ніяких передчуттів не було, а Едік як знав, що щось трапиться. Попросила скинути своє фото. Сказав, що на війні фотографуватися — погана прикмета. Наполягав, щоб наперед його не вітали. Зранку подзвонила, а зв'язку вже не було. Моє повідомлення з фото не дійшло.
Після поранення Едуарда з товаришами відправили в Росію, бо через обстріли український вертоліт не зміг їх забрати.
— Спочатку від мене інформацію про Едіка приховували, бо була на восьмому місяці вагітності. Коли привезли його в Київ, зразу ж поїхала. А після родів врачі знову заборонили його провідувати. Волонтери запропонували нам зіграти весілля в госпіталі. Не знала, чи вдасться. Весільної сукні не купувала. Сюрпризом стало, що Едік зміг сидіти на церемонії. Купили йому сорочку в тон до мого плаття. Волонтери прикрасили зал, накрили стіл для гостей, зробили мені букет.
Зараз Валентина в декретній відпустці. Знімає на відео все, що вперше робить син Костя, щоб пізніше показати чоловікові.
— В Едіка багато оптимізму, очі світяться. Я можу розплакатися, а він тримається. До останнього не казав, що ампутують праву ногу. Коли повернеться, невідомо. Після реабілітації ще треба буде вчитися ходити на протезах.
Аби допомогти родині, можна перерахувати гроші на картку Приватбанку №4149 4978 0457 2651 Масько (Стукало) Валентина Григорівна.
3 
1
Коментарі