31 серпня минає 40 днів від смерті Богдана Ступки — народного артиста України, художнього керівника столичного театру ім. Франка. У січні в нього виявили рак кістки, за рік до цього зробили операцію на серці. Поховали Богдана Сильвестровича на Байковому кладовищі в Києві.
27 серпня йому мав виповнитися 71 рік. Могила актора закладена вінками. Прилаштована кольорова фотографія. На ній він усміхається, примружив око. Серед гвоздик, троянд і айстр стоїть чашка, до половини заповнена віскі та кока-колою. Цей коктейль був улюбленим напоєм Богдана Ступки.
— Сьогодні зранку багато людей до нього прийшло, — збирає зів'ялі квіти з сусідніх могил прибиральниця кладовища 42-річна Тетяна. Відносить на смітник. — Видно, актори, бо жінки всі гарні, ухожені, дорого одіті. Чоловіки в костюмах. Сина Ступки бачила, Остапа. Я в театрі рідко буваю, але впізнала його по фотографіях на біґ-бордах, де він з Андрієм Шевченком.
На сріблястій іномарці під'їжджають дві жінки з дівчинкою років 12. Обидві фарбовані блондинки, з дрібними кучерями, у білих костюмах. Кладуть до могили свіжі троянди. Перекладають у пластикову білу вазу квіти, які принесли інші.
— Посмотри, даже колючки с роз оборвали, чтобы он не поранился. И его любимое виски с колой стоят. Дай я еще долью, — каже старша з жінок. Дістає з машини пляшку віскі, доливає в чашку. Кропить землю біля могили.
Коли жінки від'їжджають, підходить 40-річна Оксана Батько, актриса театру Франка. Вона — рідна сестра Ірини, дружини Остапа Ступки.
Стоїть кілька хвилин біля портрету, плаче.
— Спеціально чекала, доки не буде людей. Хотіла сама побути біля нього, — витирає сльози. — Богдан Сильвестрович підтримав мене, коли я прийшла в театр у 19 років. Грала з ним у виставі "Тев'є-Тевель". Він був батьком, а я дочкою Хавою. Там була сцена, де він молиться, а я щось питаю його. Ступка повертається, і я бачу — губи рухаються, він проговорює мої слова. Усі ролі в театрі знав напам'ять.
Оксана гладить портрет, дивиться в небо.
— Тепер він усе бачить і знає. Нещодавно приснився мені. Богдан Сильвестрович користувався парфумами "Егоїст". Коли чуєш цей запах, значить, тато вдома. Ми так його називали, бо він як до дітей до нас ставився. У сні я заходжу в театр і йду за запахом "Егоїста" на другий поверх. Двері його кабінету відчиняються, і він виходить із вишуканою хустиною на шиї, у капелюсі. Хитро прищурюється, як тільки він уміє. Я розгублююся і кажу "Із приїздом!" Хочу обійняти його попід руки, і прокидаюся.
Оксана Батько йде до розташованої на території кладовища церкви. Ставить там свічку.
28 серпня в театрі ім. Франка збираються близько 200 людей. Розсідаються на останні ряди у партері. Чоловіки несуть вісім букетів із хризантем і троянд. Їх приготували для привітання ювілярів, дні народження яких припали на літню відпустку, коли театр не працював. Трьом іменинникам вручають букети, решту кладуть на крісла.
Залу театру відремонтували. Замість бордових крісел і куліс установили нові, зелені. На вимогу пожежників розширили проходи між рядами, через це з колишніх 928 у залі залишилося 800 місць.
Заступник міністра культури Тимофій Кохан представляє нового художнього керівника театру Станіслава Моїсеєва, 53 роки. Попередні 16 років він очолював столичний Молодий театр. Станіслав Анатолійович піднімається з крісла, підходить до мікрофона. Каже, планує з кожним актором познайомитися особисто.
— Буде викликати нас, як на допити, — тихо говорить одна з актрис. — І так нас принизили тим, що навіть не запитали, кого ми хочемо керівником.
Кандидатуру Станіслава Моїсеєва запропонував Богдан Ступка. Про це повідомив його син Остап.
— За три дні до смерті батько надиктував мені заповіт. Він уже не міг тримати ручку. Говорив із великими труднощами, — розказав Остап 2 серпня. — Станіслав теж був у нього в лікарні. Тато зробив йому конкретну пропозицію. Я був свідком цієї розмови.
До мікрофона йде актор Анатолій Хостікоєв, 59 років:
— Чи в нас монархія, щоб посади по заповіту передавати? Цього заповіту ніхто не бачив. Він має бути вивішений, щоб кожен у театрі міг підійти і прочитати. Мені дзвонять люди, кажуть: висувайся, ми за тебе підемо. Я не претендую на посаду художнього керівника. Але було би правильно, якби впродовж року театр працював узагалі без нього. За цей час можна було б оголосити конкурс серед молодих режисерів.
Чого варта фотосесія Станіслава Моїсеєва в кабінеті Ступки, де він стоїть і сміється. Не можна сміятися в кабінеті померлого, якщо навіть 40 днів не пройшло. А контракти, на які нас збираються перевести? Це означає, що всіх змусять написати заяви на звільнення. Ненавиджу художнього керівника Дніпродзержинського театру. Там працював мій одногрупник Сашко Майстренко, заслужений артист України. Коли його звільнили, він прийшов додому і повісився.
Станіслав Моїсеєв каже, що відповість на всі запитання за кілька місяців, коли ознайомиться з роботою театру.
Усі розходяться. Тимофій Кохан упівголоса радить Станіславу Моїсеєву поки що менше спілкуватися з журналістами. Коли заступник міністра йде, прошу Станіслава Анатолійовича прокоментувати ситуацію в театрі.
— Поки що нічого не буду міняти. Я бачу, що частина колективу настроєна проти змін. Боятися, що актори з Молодого театру перейдуть у театр Франка, не треба. Там іде 11 моїх вистав. Брати звідти акторів — означає завалити там свою ж справу.
За словами Станіслава Моїсеєва, Богдан Ступка тричі просив його очолити театр Франка. Уперше — 2008-го.
— Півтора року тому в мене була розмова з Богданом Сильвестровичем після його операції. Я приїхав до нього в Кончу-Заспу, і він запропонував очолити театр. Я відмовився. Тепер були інші обставини, і мені довелося сказати "так". Мене вирвали з хорошого успішного театру і сказали: будеш тут.
3 
1
Коментарі