32-річний Андрій Кузьменко у Стамбулі створив проект "Прогулянки з психологом". Допомагає російськомовним адаптуватися в Туреччині. У грудні виходить його книжка про звичаї та пам'ятки міста.
Андрій навчався в Києві, жив у Донецьку. Його батько — турок, приїжджав працювати в Маріуполь. Три роки тому Кузьменко переїхав до родичів у Туреччину, працює психологом. Його клієнти — переважно жінки з колишніх радянських республік.
У Стамбулі живуть понад 10 тисяч українців. 80–90% із них — жінки, які вийшли заміж за турків чи приїхали сюди працювати.
— Через різницю менталітетів часто виникають проблеми з чоловіком та його родиною. Сваряться про виховання дітей, — каже Андрій. — Дівчата бачать у Стамбулі барвисте життя і хочуть розважатися. Забувають, що у шлюбі з турком. Одна клієнтка, дуже ефектна жінка, яскраво одягалась і фарбувалася. Чоловік не скандалив, але ревнував і хотів розлучитися. Буває, турки перестають відпускати дружин на вечірки. За забезпеченість платять затворництвом. Багато жінок спиваються через це.
Навчає емігранток призвичаїтися.
— Легко зрозуміти, де туркеня, а де — ні. Місцеві рідко одягають одяг з глибоким вирізом, плечі зазвичай закриті. Штани або спідниці — за коліно. Мінімум макіяжу або взагалі без нього, ніяких накладних вій та нігтів. Одяг має бути зручний, краще — з довгим рукавом.
У Туреччині заведено вітатися з усіма. В людних місцях матерям із немовлятами слід бути готовими до надмірної уваги. На прогулянці кілька десятків перехожих захочуть подивитися на дитину, спробують взяти на руки, пригостити. У громадському транспорті малюка передаватимуть із рук в руки.
— Це нормально, не треба лякатися. Турки обожнюють усіх дітей, шкоди не завдадуть. Особливу увагу приверне білява блакитноока дитина, — продовжує Андрій Кузьменко. — Турки в усіх цікавляться, звідки приїхали. Коли дізнаються, що з України — схвально реагують. Раніше ми для них були частиною Росії. Тепер порівнюють ситуацію на Донбасі зі своєю. Коли збили російський літак, турецькі газети вийшли з обкладинками "Путін бреше". Про Україну та Крим стали знімати програми, писати статті. В автобусі можна почути, як обговорюють українські новини чи тему Голодомору.
Кілька разів на рік українська діаспора влаштовує заходи для збору допомоги для бійців АТО.
— Українки у Стамбулі організували хор. У ньому є грузинки, росіянки, вірменки. Іноді збираються до 200 співачок. На різдвяному ярмарку ми мали чи не найбільший стіл: борщ, вареники, пампушки, солодощі. До нас стояли довжелезні черги.
2 
1
Коментарі