У неділю 8 січня у Британії відзначали 70-річчя космолога Стівена Гокінґа. У Кембриджському університеті зібралися сотні дослідників космосу. Привітання надіслали британська королева Єлизавета ІІ, президент США Барак Обама. Завдяки Гокінґу з'явився цілий напрям науки. Хоча колись мало хто думав, що Стівен доживе до 25 років.
Стівен Гокінґ народився 1942-го в Лондоні. Незабаром родина переїхала до Оксфорда. Читати навчився у 8 років, у школі був серед гірших учнів. Хоча зараз виправдовується, що в нього були дуже розумні однокласники. Улюбленими іграшками були калькулятори та годинники: він розбирав їх, аби зрозуміти, як працюють. Батьки сердилися, бо зібрати пристрої назад Стівен не міг.
Гокінґ вступив на фізичний факультет Оксфорда. І весь час був кандидатом на відрахування. 1962 року перейшов до Кембриджа. Йому запропонували писати наукову роботу з теоретичної астрономії.
Під час веслування у Стівена заболіло плече. Біль не минав. Лікарі повідомили, що він має хворобу моторних нейронів. Ділянки головного і спинного мозку, які відповідають за роботу всіх м'язів тіла, поступово відмиратимуть, і зарадити цьому не можна. Більшість пацієнтів із таким діагнозом помирають протягом кількох років.
Гокінґ згадує, цю звістку пережив спокійно. Йому допомогла музика Ріхарда Ваґнера. Однак що робити в університеті, Стівен не знав. Навіщо писати наукову роботу, якщо не доживеш до її завершення? У 21 рік фізик уже ходив із ціпком.
На одній із вечірок він познайомився зі студенткою факультету філології Джейн Вайлд. Вони почали зустрічатися. Гокінґ розказує, що то було наче енергетичний вибух. Розвиток його хвороби загальмувався. 1965-го Стівен та Джейн побралися. У них народилися троє дітей. Коли дружину спитали, як наважилася вийти за чоловіка, якому давали тільки три роки життя, вона відповіла:
— Ми всі боялися атомної війни й уважали, що ніхто з нас не проживе довго.
Наприкінці 1960-х Гокінґ зажив наукової слави. Аналізуючи Ейнштейнівську теорію відносності, дійшов висновку, що часу та простору в "чорних дірах" немає. Тому до створення Всесвіту часу не існувало.
— Це як спроба піти на південь від Південного полюсу, — пояснює він. — Це крайня точка, за нею — нічого.
Стівена призначили професором математики Кембриджського університету. Він пропрацював на цій посаді 30 років. Зараз завідує центром теоретичної космології при цьому вузі. З 1974-го один місяць на рік викладає у Каліфорнійському інституті технологій у США. Того року він остаточно втратив контроль над найбільшими групами м'язів. Піднятися з ліжка чи поїсти сам не міг.
1988-го Гокінґ видає першу науково-популярну книжку під назвою "Коротка історія часу" — про початки існування Всесвіту. У творі "Великий задум", який вийшов друком позаторік, науковець стверджує: для створення Всесвіту вистачає законів фізики, і Бог для цього не потрібен.
— Господь міг щонайбільше задати правила цього існування, створити базові закони науки, — говорить Стівен. — Втручатися в них протягом усього часу він не мав потреби.
1991-го від космолога пішла дружина.
— Жити зі Стівеном було складно, — розказувала. — Він ніколи не казав, що відчуває. Я мусила здогадуватися. Та він ніколи й не говорив про свою хворобу — наче її не існує. Довго не погоджувався сісти в інвалідний візок. Ми вже мали двоє дітей, і як виходили на прогулянки, це було так: на одній руці — немовля, на другу спирається Стівен, а 2-річна донька біжить попереду. Слава і гроші зруйнували наше щастя. Він став публічною особою. А я, замість того, щоб казати, як колись: ти все зможеш, — сперечалася: ти — не Бог, пам'ятай це.
Гокінґ одружився з Елен Мейсон — медсестрою, яка давно доглядала його. Та 2006-го вони розлучилися. За словами інших доглядальників ученого, Елен знущалася з нього. За кілька місяців фізик зійшовся з першою дружиною, з якою живе й зараз.
В останні роки Стівен знімався у фільмах про себе, у науково-фантастичному серіалі "Зоряний шлях". За мотивами його книжок створюють атракціони. Науковець літаком піднявся у стратосферу і став першим паралізованим, який перебував у невагомості. Усе це Гокінґ робить, аби популяризувати науку про космос.
Зараз стан фізика важкий. Він не зміг відвідати недільну церемонію на свою честь. На роботі Гокінґ з'являється надвечір, працює кілька годин. Час від часу його підключають до апарата штучного дихання — м'язи, відповідальні за це, поступово "німіють".
— Я мусив думати про смерть щодня протягом 45 років. Думаєте, мені страшно? Привчив себе не боятися темряви, — каже. І додає, що переважно міркує про приємніші речі. Наприклад, про жінок. — Вони й досі для мене загадка.
10
мільйонів примірників книжки Стівена Гокінґа "Коротка історія часу" продали з 1988 року.
1
слово за хвилину записує Гокінґ, коли погано почувається. Тому ретельно продумує фрази і робить їх лаконічними. Його знають зокрема й завдяки коротким дотепам. Наприклад, на запитання, що приємніше: секс чи наукове відкриття — він відповів: "Навряд чи задоволення від наукового відкриття сильніше. Зате триває довше".
Називає Мерилін Монро своєю давньою дівчиною
Найбільший предмет на робочому столі Стівена Гокінґа — великий зволожувач повітря з морськими мушлями. Також лист від першої леді США Мішель Обами, фотографії Гокінґа з трьома Папами Римськими, знімки з подорожі на острів Пасхи та світлина Мерилін Монро. На неї він каже "моя давня дівчина".
На столі стоїть годинник у стилі мультсеріалу "Сімпсони". Гокінґ кілька разів був його персонажем. Кілька портретів "сімпсонівського" Гокінґа розвішані по стінах.
Головне в кімнаті — дві великі шкільні дошки. На одній — найновіші роботи студентів Гокінґа. Друга заповнена математичними жартами, що їх збирає вчений.
Хвороба моторних нейронів, на яку страждає Гокінґ, вплинула на його мовний апарат.
Наприкінці 1970-х мовлення науковця стало нерозбірливим. 1983-го через запалення легень йому розітнули трахею, і він утратив можливість говорити. Відтоді спілкувався, зводячи брови, коли асистент підніме картку з потрібними літерою або числом. А 1988-го компанія "Інтел" спеціально для Гокінґа розробила систему мовлення. На екрані комп'ютера перед фізиком постійно змінюються літери та числа. У потрібний момент Стівен напружує м'язи щоки. Розміщений у його роті інфрачервоний сенсор фіксує це напруження і передає системі сигнал. Вибрана ним літера додається до тексту. Якщо це розмова, пересилається синтезатору мови.
Але прилад почав давати збої. Часом родичі телефонують асистентам о першій ночі: "Стівен нічого не може сказати — що робити?" Систему ремонтують, бо зробити її копію неможливо: автор апарата помер, документації не залишилося, а технології від 1986-го пішли далеко вперед.
Основні твердження Гокінґа
Є висока ймовірність того, що людська раса зникне. Критичне глобальне потепління чи ядерна війна можуть знищити все. А щось із цього протягом наступної тисячі років напевно станеться. Тому нам необхідно колонізувати космос. Я вірю, що ми зможемо створити самодостатні поселення на Марсі та інших планетах Сонячної системи вже цього століття.
Будь-яка "чорна діра" має три властивості: масу, імпульс та електричний заряд.
Початки існування Всесвіту цілком можна пояснити законами фізики, без жодного дива або втручання надприродних сил. Ці закони стверджують, що Всесвіт був випадково утворений із нічого і розширюється дедалі швидше.
3 
1
Коментарі