— Думала, свадьба будет маленькой и скромной, а она получилась шикарной. Теперь подруги смотрят на наши свадебные фотографии и губы кусают от зависти, — каже 24-річна Оксана Бойко із кримського міста Феодосія.
29 березня у Києві вона розписалася з матросом Олегом Каліновим, 23 роки. З ними одружилися і дві пари феодосійських морпіхів: Роман Ярцев і Тетяна Яшина, Вадим Гончар та Валерія Остапович.
До столиці Оксана й Олег приїхали два тижні тому. Тоді українських морпіхів із 1-го Феодосійського батальйону передислокували у Київ. Доти місяць були у російському полоні.
— З Олегом познайомилися торік у місцевому кафе, — розповідає Оксана. — Сиділи за сусідніми столиками. Олег був з товаришами, а я — з подругами. Відчула на собі погляд. Повернула голову і побачила його очі.
На серветці написала номер телефона і попросила офіціантку передати Олегові. Він подзвонив за 2 хвилини. Запропонував: "Давай звідси втечемо. Чекатиму на виході". Він вийшов першим, а я сказала подружкам, що йду додому, бо розболілася голова. З Олегом поїхали у центр міста. Майже до ранку гуляли парком. Він тоді зізнався, що з першого погляду закохався. Промовчала. Хотіла впевнитися у своїх почуттях.
Пара півроку зустрічалася. Олег зробив коханій пропозицію на День Валентина 14 лютого.
— Прийшов з букетом троянд. У коридорі став на коліно, простягнув обручку і спитав, чи вийду за нього. Сумнівів не мала. З цим чоловіком хочу прожити все життя. У нас однакові характери. Відколи зустрічаємося, ні разу не сварилися. Погодилася одразу. Розцілував мене і пообіцяв, що ніколи не шкодуватиму про своє рішення. Наступного дня познайомила Олега з батьками. Як прощалися, батько сказав: "Хотів, щоб твій чоловік був схожим на мене. А він виявився ще кращим". Свекруха після знайомства почала називати мене "донькою", а я її — "мамою".
Весілля запланували на 18 березня, — додає. — Купили обручки, вибрали ресторан і запрошення для гостей. До весілля готувалися, поки російські солдати Крим не захопили. Після переїзду до Києва жили у казармі. Я спала у кімнаті з п'ятьма жінками, а Олег — із чоловіками поверхом вище. 27 березня вранці зайшов у нашу кімнату і сказав: "У суботу двоє матросів одружуватимуться. Можемо до них приєднатися". До весілля підготувалися за два дні.
Сукню вибрала за 10 хвилин. Перша не підійшла, бо була завелика. Друга — як на мене шита. Плаття салон подарував. На весілля не потратили ні копійки. Всі витрати взяли на себе бізнесмени і доброчинці. До загсу їхала в автомобілі "Чайка". Святкували у ресторані "Верховина" до опівночі. Майже всі запрошені — товариші по службі. Із рідних встигла приїхати лише мама Олега. Нам подарували мультиварку, мікрохвильову піч і 50 білих троянд. З парами, які з нами розписувалися, після весілля подружилися. Домовилися: як народяться діти, станемо кумами.
3 квітня Олег та Оксана переїхали до Миколаєва.
— Чоловік буде продовжувати службу, а я постараюся знайти якусь роботу, — каже Оксана. — За освітою я повар-кондитер, але до переїзду працювала машиністкою сигаретного цеху. Квартири в Миколаєві не дають, але обіцяють кімнату в казармі. У Криму залишила двокімнатну квартиру, та повертатися не збираємося.
3 
1
Коментарі