"Виховала двох синів. Старший женився, має дитину. Але життя не склалося, — пише 66-річна Марія Миколаївна з Полтави. — З дружиною Максим розійшовся, поїхав за кордон два з половиною роки тому. Там нічого не вийшло. Повернувся додому. Не може знайти роботи. Хоче знову за границю. Молодший Роман — добродушний. Готовий усім допомогти. З жінками товаришує, а одружитися не може. Боюся, щоб не лишився холостяком, бо йому вже 40 років".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку, сканує долонею фото Максима і Романа. Обоє високі, русяві, кароокі, одягнені у вишиванки.
— Максим шкодує, що розірвав перший шлюб. Але до дружини не повернеться. Другу половинку зустріне в дорозі. Побереться із заробітчанкою-українкою. Додому приїжджатиме, як у гості. Скоро за кордоном придбає нерухомість. Роман холостякуватиме ще рік. Улітку познайомиться з дівчиною, яка 2020-го стане вашою невісткою.
"Онук Саша третій рік сидить без роботи, — розповідає в листі львів'янка Олександра Борисівна, 67 років. — 2015‑го закінчив університет. Має дві вищі освіти. За 4 тисячі гривень працювати не хоче. А там, де пропонують більші гроші — боїться. Бо відповідальність висока чи робота шкідлива для здоров'я. Сидить на батьківській шиї. Мені це не подобається, але донька за нього вступається. Готова до 30 років його утримувати, лиш би був удома і не вліз у погану компанію. Привів до хати старшу на п'ять років невістку Елю. Познайомилися на Новий рік. За місяць одружилися. Вона теж несерйозна, як і він. Числиться в університеті, але пари пропускає. Вчиться на юриста, а хоче стати перукарем. Батьки платять за навчання. Просять закінчити хоч чотири курси".
Надсилає фото онука Олександра. Він кучерявий, рудоволосий. Має сережку у лівому вусі та вишитий тризуб на жовтій футболці.
— Онук не шукає роботу, бо грошима забезпечують батьки. Якби припинили фінансувати його, швидко знайшов би, де заробити копійку. Влітку стане батьком і влаштується торговим менеджером. Для того, щоб отримувати більше, доведеться здати на права й позичити авто в батька.
"У 70 років я вперше стала бабусею, — пише Анастасія Петрівна з Вінницької області. — Дочка двічі виходила заміж, але дітей не мала. 2016-го побралася із на 18 років молодшим чоловіком. Покохала сина подруги. Шлюб для обох став випробуванням. Від Павла відвернулася матір. Люда втратила подругу, яку вважала ближчою за рідну сестру. Але найбільшим шоком для всіх була новина з пологового. Люда, яка довго не могла завагітніти, у 49 років виносила двійню. Ми до сьомого місяця не знали, що вона в положенні. Лежала на збереженні, народила недоношених дівчаток. Живе сама. Чоловік поїхав на заробітки. Від моєї допомоги відмовляється. Хоче довести, що дасть усьому раду".
— Критикуєте молодого зятя, що вирушив на заробітки й покинув дружину з немовлятами. Але штучне запліднення та догляд за недоношеними дітьми влетіло в копійку. Щоб роздати борги, чоловіку доведеться провести за кордоном щонайменше півроку. Хочете допомогти доньці — припиніть звинувачувати. Народжені діти стали для нею розрадою і надією. З подругою помириться за півроку.
"Вийшла заміж удруге, — розповідає в листі житомирянка Ганна, 43 роки. — Від попередніх стосунків маю дорослих синів. За 10 років, як ми з Володею разом, кілька разів розбігалися і сходилися. Причина розривів — його п'янки, образи і зради. Я наївна. Щоразу пробачала й вірила. Він клявся, що не буде пити, гуляти, обманювати. Але то — пусті слова. Вова знову взявся за своє. Кохаю його, та скільки ще витримаю, не знаю".
— Час робити вибір: бути щасливою чи терпіти випробування. Пошкодуйте себе. Поруч із таким чоловіком рік іде за три. Пиячити і гуляти не припинить, бо це для нього нормально. Навесні зустрінете людину, яка допоможе забути невдалий шлюб і відчути себе коханою дружиною.
2 
1
Коментарі