68-річний Володимир Турчин із села Геронимівки на Черкащині 40 років вирощує голубів. Віддає перевагу миколаївським і поштовим. Тримає близько 150 птахів на горищі свого будинку.
— Я й сам не знаю, чого полюбив голубів. Найперші появилися, коли мені було 8 років. Ми тоді жили в селі на Харківщині. Мати давала гроші на дорогу і продукти, посилала за 12 кілометрів у город Богодухів. Вона знала ціну на все. Я на базарі підійду до бабки щось купити. Стану й стою, хочу ж дешевше, щоб зекономити на голуба. А вона питає: "Що, грошей не хвата?". Я мнуся. Бабка змилоститься і віддасть задарма. Назлидарю та й зекономлю трохи грошенят. То якраз субота була. А в ці дні продавали голубів. Куплю, сховаю за пазуху і біжу. Мати не лаяла. Я ж усе купив, що замовляла.
Володимир Турчин живе з синами 22-річними Володимиром і Віктором. Дружина померла.
— Люба ніколи не була проти голубів. У всьому мене підтримувала. Якось надумав машину купити. Жінка сказала: якщо вона тобі треба, купляй, — згадує Володимир Олександрович. — А друга жінка захотіла б курицю чи порося.
Заносить у хату клітку з білими, чорними і коричневим голубами. Застилає підлогу покривалом і ставить клітку. Випускає двох білих. Один сідає на гладильній дошці, інший летить на карниз і розпушує хвіст.
— Поштовий, то не голуб, якщо ти його купив і він остався в тебе жить. Він должен багато літати. Ніколаєвські піднімаються так високо, що в бінокль можна побачити лише цяточку, — бере до рук коричневого і сизого голубів, цілує. — У голубник не пускаю, доки не дадуть потомство. Але буває, що голубу понравилася якась з іншої породи. А мені це не нада, треба, щоб була чистокровна. Парую насильно. Саджу в одну клітку на тиждень. За літо одна пара за чотири рази висиджує восьмеро пташенят. Сидять 18 днів по черзі. Голуб змінює голубку вдень, годин на 5. Годують найкраще поштові. Одригують із желудка кашку.
Із деяких голубів готує страви.
— Я харошого ніколи не з'їм. Запікаю такого, що тягає крило чи окрас має поганий. Тушку обмастимо майонезом і в фольгу. М'ясо солодке, як дичина. Якщо з хлібом жирний голубок, то й двома я наїдаюся.
На тин сідає кібець.
— Зараз б'є, треба глядіти. А влітку менше, бо є ластівки і шпаки. Як голубів випускаю, стою з ружжьом. Купив спеціально. Зарігістрірував. Мої голуби літають по всьому селу, а сідають тіки на мою хату.
Підіймаємося залізною драбиною на горище. Воно заввишки до 3 м. Розділене на дві частини. У першій ліворуч купа кукурудзи. Праворуч клітка з парою чорних голубів.
— Гу-лю-лю-лю, — промовляє Володимир.
Голуби починають вуркотіти й бити крилами. Володимир Олександрович насипає в годівницю зерна. Голубів продає, обмінює і роздає знайомим. За день 150 птахів з'їдають понад 5 кг зерна.
2 
1
Коментарі
1