— Кто не рискует, тот не пьет шампанского. Моя Женя шампанского не пила, но стала знаменитой на всю Украину, — каже 61-річна Валентина Москальчук із села Мостище Макарівського району на Київщині.
29 серпня її донька Євгенія Жураховська, 32 роки, намагалася незаконно перетнути кордон у машині свого нареченого 46-річного Рональда з Німеччини. Прикордонники знайшли її між переднім і заднім сидіннями автомобіля БМВ. Вона лежала на підлозі під ковдрами і валізами. За намагання незаконно перетнути кордон її оштрафували на 1,7 тис. грн.
Село Мостище розташоване за 38 км від Києва. Тут живе 520 людей. Валентина Миколаївна сидить на автобусній зупинці в центрі. У чорних спортивних штанях і футболці.
— Нам ця слава вже надоїла, — запалює цигарку. — Не знаю, чи захоче Женя з вами говорити.
Валентина Миколаївна телефонує дочці. Розмовляють кілька хвилин.
— Вона погодилася, але просила її не фотографувати.
Жінка сідає на велосипед. Заїжджає в магазин. Купує три десятки яєць і літр молока. До будинку їде 4 хв. Він стоїть за кілька метрів від озера.
— Їхала зі швидкістю 40 кілометрів на годину, — Валентина Миколаївна відчиняє зелену металеву хвіртку. — Боюся рано постаріти, то доводиться спортом займатися.
Євгенія сидить на подвір'ї у кріслі під вишнею. Перед нею на табуретці стоїть ноутбук з підключеним через мобільний інтернетом. Телефон підвішений на найвищій гілці. Лише там він ловить сигнал.
— Это была моя выходка, — Євгенія закидає ногу на ногу. — Поїхала проводжати Рональда до кордону. Коли попрощалися, він вийшов із машини. А я непомітно пробралася на заднє сидіння. Рональд здивувався, коли мене знайшли прикордонники, а я розплакалася, бо не хотіла розлучатися з коханим. Потім кілька днів у село не виходила, щоб сусіди нічого не розпитували. А вчора з братом пішли в магазин. Син сільського голови почав мене підколювати. Брат заступився, сказав, щоб тримав язик за зубами. Той хлопець розізлився і вдарив Діму. Тепер ходить із розбитою щокою.
Євгенія познайомилася з Рональдом через інтернет. Чим він займається і чи був одружений, говорити не хоче.
— Поспілкувалася з ним кілька днів і зрозуміла, що він — моя половинка. Він добрий, відкритий. Здається, що ми знали одне одного все життя. Спочатку спілкувалися через перекладач, потім почала вчити німецьку. Зараз спокійно можу сказати кілька фраз. Перший раз Рональд приїхав в Україну минулого тижня. Зустріла його в Києві, привезла в Мостище. Встигла приготувати йому український борщ. Він їв і нахвалитися не міг. Ввечері пішли прогулятися до озера. Там запропонував мені одружитися. Я погодилася одразу. Весілля вирішили зіграти в Німеччині. Зможу поїхати, коли зроблю закордонний паспорт. Рональд має прилетіти цієї п'ятниці. Ввечері поїду зустрічати в аеропорт Жуляни. Постійно зідзвонюємося. Сьогодні за півдня телефонував 10 разів. Довго не говоримо, бо це дорого. Частіше спілкуємося у скайпі.
Євгенія була заміжня сім років, розійшлися позаторік.
— Після розлучення залишилися друзями. Інколи навіть бачимося. Раніше працювала касиром у магазині, а тепер сиджу без роботи. Нічого не шукаю, все одно скоро житиму в Німеччині. Роботи вдома вистачає. Маємо 40 соток городу. Садимо картоплю, моркву, буряки, огірки і помідори. Господарства не тримаємо. Мама каже: "Мені це набридло". А ми з братом займатися цим не хочемо.
— Женя, ти хоч би стільця запропонувала, — каже їй мати.
— А мені і так добре, — Євгенія відкидається на спинку крісла.
Валентина Миколаївна запрошує в літню кухню. Під стіною вимурувана піч, на ній стоїть сковорідка і пластикова миска. На газовій плиті — чайник.
— Вода для чого кипить?— Валентина Миколаївна питає доньку.
— Много будеш знати, скоро постарієш, — відказує вона.
— Моя старість не за горами, а за плечима, — каже Валентина Миколаївна. — Я народилася в Молдові, а потім з батьками переїхала в Сибір. В 12 років ганяла на лижах і ставила капкани на зайців. Перший раз вийшла заміж в 21 рік. Чоловік мене зґвалтував, я була змушена вийти за нього. Він помер за 2 роки від туберкульозу кісток. Свою справжню любов зустріла через рік після того. Через дві години після знайомства з Віталієм віднесли заяву в ЗАГС. Потім повела його до своєї матері. Сказала: "Мамо, познайомся, це мій справжній чоловік". З ним прожили 25 років. Він три дні не дожив до срібного весілля. Разом виховали четверо дітей. Старша донька померла, а син з родиною живе у Лубнах на Полтавщині.
3 
1
Коментарі