— Хочу народити здорову дитинку. Мала два викидні. Довше третього місяця плід виносити не можу, — схлипує 28-річна Катерина Бабінець із Полтави біля мощей монахині Аліпії у підвалі Покровського чоловічого монастиря в Голосіївській пустині у Києві.
Катерина у чорній хустці. Під руку її тримає чоловік Володимир, 30 років. Обоє хрестяться, читають "Отче наш". За ними у черзі стоять зо 200 парафіян.
— Моя мама сильно захворіла, — шепоче киянка 52-річна Ірина Захарова. — Мала крововилив у мозок, її двічі прооперували, але шансів на життя лікарі не давали. Тиждень лежала в комі. Родичка чоловіка порадила їхати до мощей Аліпії. Через два дні мама прийшла до тями й назвала моє ім'я.
— У лікарні я під подушечку їй поклала маленьку фотографію Аліпії. Матері наснилася жінка в чорному, яка над її головою читала Біблію і молилася. За описом вона була такою ж, як Аліпія на знімку.
За 100 м од монастиря стоять хрест з іконами та фото монахині. Там колись був будиночок Аліпії. Дві жінки запалюють свічки.
— Наш онучок торік восени захворів. Тиждень мав температуру під 40, — розповідає житомирка Олена Максимівна. — О четвертій ранку викликали "швидку". Думали, дитина згорить. Я біля мощей Аліпії 4 години на колінах молилася. Удома заснула. Сниться мені, наче йду полем зеленим. На галявині сидять багато діток, а мого Андрійка немає. Я розплакалась і в сльозах проснулася. Невістка подзвонила з лікарні, сказала, що дитину з реанімації перевели в палату. То Аліпія нам онука на той світ не пустила.
Ближче до обіду до хреста приходить зо 10 людей. Бородань чистить землю від снігу, кладе пакет із печивом "Марія" і цукерками.
— Донька стала наркоманкою, — Микола Григорович витирає руду бороду, яка вкрилась інеєм. — Усе з хати винесла. На обох діток забила. Ми їх із бабкою на ноги мусили піднімати. Скільки не просю в Аліни, аби вона перестала наркотики вживати, вона не слухається. Могла на тиждень-два з дому пропасти. Її чоловік Юрка в Москву на заробітки поїхав і пропав безвісти. Я потай від дружини до Аліпії їздив. У жовтні Юрка вернувся. Признався, що в Москві з коханкою почав жити. Невідома сила потягнула його додому. Алінка наша два місяці у наркодиспансері провела, з наркотиками зав'язала.
Панотці кажуть, за два роки біля мощей зцілилися кілька тисяч вірян. Через кілька років Аліпію планують канонізувати.
Тіло тричі хотіли викрасти
— До мощей Аліпії треба йти 30 числа. Цього дня щомісяця по ній правлять панахиду, бо її не стало 30 жовтня, — розказує черниця 52-річна Марія, яка прийшла до храму на недільну службу.
Матінку Аліпію в миру звали Агапія Авдєєва. Народилася 1910 року в російській Мордовії. До Києва дісталася пішки. Оселилася в дуплі старої липи біля Києво-Печерської лаври. Працювала при храмі, мила, прибирала, ходила на всі служби. Після закриття Лаври 1961-го поселилася в дуплі дуба біля обителі в Голосіївському лісі. Похована була 1988-го на восьмій ділянці київського Лісового кладовища.
— Похоронити не могли кілька днів, бо матушка ніколи не мала паспорта. Відтоді до її могили щодня приходили кияни та приїжджі. Залишали записки з проханнями про допомогу. Могилу тричі хотіли розкопати, а тіло викрасти. Півроку на цвинтарі чергували міліціонери та спецпідрозділ "Беркут". Мощі до храму монахи перенесли 2006-го.
З матінкою була знайома 64-річна Олександра, сестра черниці Марії.
— Саша розповідала, що Аліпія ходила в чорному. На плечах носила ікону мучениці Агафії. Відвідувачів приймала до заходу сонця. Спати не лягала. Усі ночі провела у молитві. О третій ранку починала готувати обід для паломників. Завжди знала, скільки людей прийдуть до неї. Сама їла раз на день. У середу та п'ятницю, а також у перший і останній тижні Великого посту нічого не їла й не пила.
3 
1
Коментарі