55-річний російський співак Олег Газманов виступив у Києві на концерті до 18-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану.
До Києва він прилетів за день, зупинився в готелі "Національний".
— Де ті хлопці, що хотіли зі мною сфотографуватися? — нетерпляче визирає з гримерки палацу "Україна" після концерту. У супроводі менеджера йде в кінець коридору до туалету. Сценічну сіру сорочку в червоні квіти співак уже зняв. Своєму менеджерові Газманов ледве дістає до грудей.
Коли вони повертаються, під дверима вже чекають четверо чоловіків у американських камуфляжах із медалями воїнів-інтернаціоналістів. Це луцький гурт афганської пісні "Віват".
Співак запрошує їх до гримерки. На журнальному столику стоїть тарілка з фруктами, кілька пляшок мінералки без газу, недопите горня чаю і кілька чарок із написом "Мєрная". Пляшки горілки не видно.
Газманов фотографується з колишніми "афганцями".
— Хороша група, — каже згодом втомлено. — Але грали під фанеру. Я цього не люблю.
Язик у нього заплітається. Скроні сиві, на неголеному обличчі проступає сива щетина.
— Сьогодні на сцені 55 разів віджався від підлоги, — хвалиться. — В юності займався спортивною гімнастикою, підтягувався 54 рази. Від підлоги віджимався 200... продовжувати було нудно. Кажуть, віджиматися й співати вживу неможливо. Я, коли починаю на концертах задихатися, відновлюю вранішні пробіжки біля свого будинку під Москвою, в Срібному бору, — усміхається.
У мене є кітель капітана третього рангу
Говорить, що бас-гітарист Валентин Льозов, 52 роки, ще й не таке на сцені виробляє.
— Вибив у міністерстві культури для нього "заслуженого артиста".
Минулого року російський президент Володимир Путін нагородив Газманова орденом Пошани.
— У мене є кітель капітана третього рангу. Всі нагороди на нього вішаю. Скоро не зможу підняти. Маю відзнаку МВС, а від прикордонників— "Золотой венец границы". Виступав якось перед військовими. Командир частини представив мене до бойової нагороди.
Співак каже, що організатори просили не виконувати у Києві пісню "Сделан в СССР".
— Але із зали почали викрикувати, аби заспівав. У ній нема ні амбіцій, ні політики, — запевняє. — У моїх піснях часто звучить слово "Росія". Може, тому стали рідше до Києва запрошувати.
Розповідає, що виступав на концертах, які називалися "За Беларусь!". Співак добре ставиться до Олександра Лукашенка.
— Білоруська опозиція звернулася до Євросоюзу, щоб мені заборонили в"їзд у Європу, — нервує. — Хай спробують музиканти, які підтримували так звану білоруську опозицію, зібрати в Росії зал хоча б на сто людей.
— Як родина ставиться до ваших роз"їздів?
— Терпить.
Олег стукає по гримерному столику, на якому стоїть ноутбук.
— Виховую дітей через Інтернет, — ділиться. — Маю їх троє (3-річна донька Маріанна, 9-річний син Філіп, 26-річний син Родіон від першого шлюбу. — "ГПУ"). А коли буваю вдома, спілкуюся з ними дуже багато.
На концерті Олег Газманов уперше заспівав пісню "Здравствуй, Киев".
— Написав її вчора. Хоч насправді це моя стара пісня про Пітер, тільки деякі слова поміняв, — зізнається. — Обожнюю Київ, маю в Україні родичів. Колись у Чорному морі мене врятував дельфін. Катався на катері з друзями і вирішив налякати їх. Зістрибнув із борту, а вони навіть не помітили. Увімкнули мотор і зникли. До берега — далеко. Раптом бачу — неподалік плавник. Пригадую, чи водяться в Чорному морі акули. Але то був дельфін. Я вчепився йому в бік і так дістався до берега.
Співак ніяковіє.
— Хоч це було не в Криму, а в Геленджику, — починає сміятися. — Головне, зарікся після цього багато пити на відпочинку.
1951, 21 липня — Олег Газманов народився в місті Гусєво Калінінградської області Росії
1973 — після Калінінградського вищого інженерно-морського училища — майстер холодильних і компресорних установок
1981 — закінчив Калінінградське музучилище; у шлюбі з Іриною народився син Родіон
1988 — дебютував як композитор із піснею "Люсі", написаною для сина
1989 — початок сольної кар"єри: виконав пісню "Ескадрон"
2002 — народний артист Росії
2003 — одружився з Мариною — колишньою дружиною засновника фінансової піраміди "МММ" В"ячеслава Мавроді
2006 — кавалер ордена Пошани
Коментарі