— При перестройке в Советском Союзе говорили, что советский народ смешат двое — Райкин сын и Райкин муж. Ішлося про коміка Костянтина Райкіна, сина Аркадія Райкіна, та Михайла Горбачова, чоловіка Раїси Горбачової, — каже історик 86-річний Рой Медведєв. — 5 січня Раїса Максимівна святкувала б 80-річчя. Після її смерті минуло 12 років, але колишній генсек Горбачов досі не може забути втрату. Бачив кілька разів, як сам прибирає її могилу на Новодівичому цвинтарі в Москві.
— Народилася мама в Алтайському краю, — розповідає 54-річна Ірина Вірганська, донька Горбачових. — Мій дід був родом з Чернігівщини, його заслали в Сибір. Бабуся — корінна сибірячка. Мама була найстаршою донькою. Закінчила школу з золотою медаллю і поїхала навчатися в Московський університет на філософа. Там на юриста вчився батько.
— Ми познайомилися на танцях у клубі, — згадує першу зустріч з дружиною екс-генсек Михайло Горбачов, 80 років. — Мені хлопці з гуртожитку сказали: "Міша, там така дівчина!". І я вирішив піти глянути. Хоч до танців душа не лежала. Коли почали зустрічатися, дозволила тримати себе за руку. Навіть натяків на інтим не могло бути.
За два роки пара побралася.
— Влітку я працював на цілині, щоб заробити нам на обручки та весільний одяг. Батьківського благословення Раїса не питала. Пояснила, що це не по-радянськи. Просто поставила батьків до відома в останній момент перед весіллям.
Після навчання мене направили до Ставрополя, — продовжує Михайло Горбачов. — Раїса Максимівна поїхала слідом за мною. Довго роботу не могла знайти. Усі місця були зайняті фронтовиками та партійними працівниками. Влаштувалася у місцеву школу, почала писати дисертацію по соціології. Взувала кирзові чоботи і їхала в села. Ходила, вивчаючи селянські родини, по болоті від двору до двору. Сільські жінки її діймали: "Що ж ти, дитино, така молодюсінька, гарнюсінька, болото тут місиш? Мабуть, чоловіка немає? Є? Значить, або п'є, або б'є тебе. З добра болото не йдуть місити".
— Батько пропрацював за призначенням рівно 10 днів, — згадує Ірина Михайлівна. — 1978-й став для нашої родини знаковим. Спочатку я вийшла заміж. Потім тата призначають на роботу в Кремлі на пост секретаря ЦК по сільському господарству. Взимку ми переїхали у Москву.
1985-го Горбачова призначили Генсеком ЦК КПРС. 1991-го відправили у відставку.
— Після розвалу Союзу на адресу батьків посипалися звинувачення, — пригадує донька. — Мама перенесла інсульт, що викликав параліч руки та частини обличчя. Тато написав шість книжок. Вони стали бестселерами на Заході, але майже не видавалися в Росії. У липні 1999-го лікарі виявили в мами рак крові. Останні місяці свого життя вона провела в одному з німецьких госпіталів. Після операції та хіміотерапії мама впала в кому. 20 вересня померла. Найболючішим для тата був той факт, що мама не прийшла до тями і він не зміг попрощатися з нею. Він ніби чекав її настанов, як йому жити далі, без неї.
Першу леді ненавиділи через гардероб
— Раїса Максимівна постійно підтримувала чоловіка в усіх його починаннях, — розказує Рой Медведєв. — Вона часто супроводжувала його в закордонних поїздках. На Заході викликала справжній фурор — уміла одягнутися зі смаком, вести світські бесіди. До неї тільки одна перша леді СРСР з'явилася в США — Ніна Хрущова. Вона була товста і незграбна.
В американській пресі Раїсу називали єдиною з кремлівських жінок, яка важить менше свого чоловіка, комуністичною леді з паризьким шиком, радянська Жаклін Кеннеді.
1988-го отримала премію "Жінка світу", 1991-го — "Леді року".
У Радянському Союзі Раїсу Горбачову ненавиділи через її гардероб.
— Пліткували про мою любов до розкоші, — сміялася вона. — Я ніколи не шила вбрання у Зайцева чи Ів Сен Лорана, як писали. В Ставрополі мене обшивала сусідка-кравчиня, у Москві — майстриня з ательє на Кузнецькому мосту.
3 
1
Коментарі