"Я хлопець зо села. Хотів священиком бути. Із 11 років на криласі читав Псалтир, 25 разів над покійником Апостола відчитав. Від того світогляд став космічно-позахмарний", — розповідає 75-річний Іван Климишин. Астроном із Івано-Франківська щоліта приїжджає на родинний хутір поблизу села Кутиська Лановецького району на Тернопільщині. Привозить60-річну дружину Катерину Петрівну, доньок — 35-річну Оксану й Ольгу, 30 років, онук — 10-річну Вікторію та Уляну, 13 років.
Живуть на хуторі до осені.
— Встаю щодня о 4.15, — Іван Антонович веде до схожого на теплицю "робочого кабінету". Поряд із невеликою глиняною хатою обтягнув целофаном забиті в землю палиці. — Одягаю шапку-вушанку, валянки, кожух, бо холодно.
На долівці півтораметровий стос книг.
— Кожне речення переписую по шість разів. Друкую на машинці, — каже астроном. — Лівою рукою тягну каретку, бо інакше букви зіскакують. А вже потім віддаю дітям, щоби на комп"ютері набрали.
— Я теж хочу бути професором! — підбігає до діда Вікторія. Іван Антонович пригощає її цукеркою. Розповідає, що в 16 років у нього виявили туберкульоз.
— Каверна на лівій легені була розміром 3 на 4 сантиметри. Коли почалася відкрита форма хвороби, дірка в легенях збільшилася до курячого яйця. Лікарі казали, що до 30 років не доживу. Щороку лікувався у Ворохті, обійшов усі вершини Карпат, крім Дрофи та Близниці. Вісім разів був на Говерлі. Тричі на день вдихав прогріте сонцем повітря в сосновому лісі й затримував дихання на хвилину. Сам собі уколи робив. Одужав 1972-го. Відтоді не вживаю ліків.
— Дідулю нашого люблять в університеті. 53-й рік викладає, уже й не може стільки ходити на пари. Студенти кажуть, що носитимуть із дому на руках, — кличе до столу Катерина Петрівна. Жінка згадує, як познайомилися у Ворохті 1970-го:
Спалах на Сонці дорівнює вибуху мільйона водневих бомб
— Я телефоністкою працювала, а Іван лікувався в санаторії. Приходив замовляти телефонні розмови з Москвою, писав тоді дисертацію. Був гарний, але скритний. А за рік приїхав зі Львова, запропонував одружитися. Мої батьки не дозволяли нам женитися, бо він хворів. Три роки в гуртожитку жили. Він на одному ліжку спав, маленька дочка на другому. Але ні я, ні Оксанка на захворіли.
В університеті Іван Климишин досліджує спалахи на Сонці.
— Сонце буває чисте або ж рябе від плям, як чорно-біла корова, — пояснює. — Спалах на Сонці дорівнює вибуху мільйона водневих бомб. І таких вибухів буває до десяти за добу. Тоді в людей спазми судин, кількість інфарктів зростає вчетверо. У ці вісім хвилин трапляються великі автокатастрофи та виробничі травми.
Американський біографічний інститут визнавав Івана Климишина "Людиною року" 1994-го, 1995-го та 2000-го.
— Прислали мені листа: якщо хочу отримати диплом, треба вислати 180 доларів. А в мене у 1990-х зарплата 11 доларів була, — сміється чоловік. — Друзі допомогли, так і включили мене там у якусь книжку. Я її й не бачив.
У Сонячній системі є мала планета Іван Климишин. Вона розташована між Марсом і Юпітером, має в діаметрі 13 км.
— Планету відкрив Михайло Черних із Криму. Чому назвав моїм ім"ям? Може, його онучці сподобалася моя "Астрономія зоряного неба", — припускає Іван Антонович. — Колись планети безплатно називали, а тепер за присвоєння імені треба 30 тисяч доларів за-платити.
1933, 17 січня — Іван Климишин народився в селі Кутиська Лановецького району на Тернопільщині
1949, березень — захворів на туберкульоз
1950 — вступив на фізичний факультет Львівського університету, захопився астрономією
1971 — одружився з Катериною Копчук, за рік народилася донька Оксана
1974 — перевіз сім"ю до Івано-Франківська, працює в Прикарпатському університеті, отримав 4-кімнатну квартиру
1978 — народилася донька Ольга
1993 — на честь Івана Климишина назвали малу планету Сонячної системи
Коментарі
1