понеділок, 11 лютого 2008 14:38

Леонід Калитко серед сміття знайшов "Кобзар" 1884 року

Автор: фото: Тетяна САРАХАН
  Леонід Калитко з райцентру Калинівка на Вінниччині знайшов ”Кобзар” на Полтавщині 1943 року. Його бригада тоді увійшла у спалене село Шишаки
Леонід Калитко з райцентру Калинівка на Вінниччині знайшов ”Кобзар” на Полтавщині 1943 року. Його бригада тоді увійшла у спалене село Шишаки

89-річний Леонід Калитко з райцентру Калинівка  Вінницької області на подвір"ї змітає віником зі стежки сміття та болото. Спирається на ціпок.

— Прямо калікою став, диски повипадали, — тримається рукою за спину Леонід Григорович. — Не можу бистро ходити. Заходь до будинку і роззувайся, — запрошує.

На білих стінах висять картини. На столі — підручники з англійської мови, фізики та математики. Зверху лежать дві поетичних збірки 24-річної племінниці господаря Катерини. У серванті біля посуду стоїть картонний блакитно-жовтий портрет Тараса Шевченка. Леонід Калитко зауважує, що його треба в рамку поставити.

Виймає із шафи сіру книгу. Збоку на ній стрічка з написом "Т. Шевченко. Кобзар". Сторінки пожовкли, деякі підклеєні папером. Книжка видана в Санкт-Петербурзі 1884 року. На першій сторінці фото Тараса Шевченка та печатка із підписом старослов"янською: "Продаёться въ книжныхъ магазинахъ в КиевЪ-  и ОдессЪ- ".

Леонід Григорович зауважує, що це видання не проходило цензури — що написав Шевченко, те й видали.

Калитко знайшов "Кобзаря" у війну, коли його бригада визволяла села Полтавщини. У серпні 1943-го підійшли до спалених Шишаків.

— З усіх домів стояв лише напіврозвалений цегляний будинок. То була школа. На підлозі валялися бумаги. Я примітив серед сміття книгу. Відкриваю, а то "Кобзар" 1884 року, — згадує він. — Я запхнув його в речмішок і гайда.

Серед солдатів, що воювали разом із Калитком, було четверо вчителів. Чоловік каже, що при кожній нагоді відкривали й читали Шевченка. Як визволяли Черкащину, побували в рідному селі поета Моринці.

Тато — трудяга, все життя працював

— Питаюсь людей, де Шевченкова хата? Ондо, кажуть, спалена, і показують на горб. Із солдатами зняли з голови пілотки, — веде далі чоловік. — Я тоді прочитав рядки з "Кобзаря": "Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго, довго кров степами текла, червоніла..."

Перед війною Леонід вступив на педагогічні курси у Вінницю, а його брат Костя — до Одеського університету. Але закінчити їх не встигли, бо потрапили на фронт. Усі бої пройшли разом, в одній артилерійській бригаді.

У повоєнні роки Леонід Калитко працював директором Калинівської школи робітничої молоді. До пенсії викладав історію.

— У нас училися поляки, естонці, навіть цигани, — згадує ветеран. — Траплялися школярі, яким було й за 30 років.

Леонід Калитко з 85-річною дружиною Надією Трохимівною мешкають у власному 4-кімнатному будинку. З ними живе 48-річний син Віктор. Працює в одній із Вінницьких фірм інженером, на роботу добирається громадським транспортом. 60-річний Сергій — кандидат наук, викладає історію у Вінницькому педуніверситеті.

Господар каже, залишить "Кобзар" синам у спадок.

— Тато — трудяга, все життя працював, — зазначає син Сергій. — Він не з тих, хто займався бізнесом.

Леонід Калитко познайомився з майбутньою дружиною через двоюрідну сестру Соню Гаврилюк. Жінки працювали разом у банку.

— На Октябрський празник у банку влаштували вечір, — згадує господар. — Надя мене туди запросила. А вона в мене славненька була — красуня, розумниця. Прилип до неї назавжди. Щасливий з нею. Тільки переживаємо за синів. Мають освіту, роботу, а дружин досі не знайшли.

1919, 6 січня — Леонід Калитко народився у м. Калинівка на Вінниччині
1939 — вступив на річні педагогічні курси у Вінниці
1941 — пішов на фронт
1943 — знайшов у селі Шишаки на Полтавщині "Кобзар"
1945 — працює кореспондентом у районній газеті
1946 — влаштувався інструктором у райком партії, 3 листопада — одружився з Надією
1947 — народився син Сергій, через 11 років — син Віктор
1955 — звів будинок
1956 — заочно закінчив Вінницький педуніверситет
1960 — до пенсії працював директором Калинівської школи робітничої молоді

Зараз ви читаєте новину «Леонід Калитко серед сміття знайшов "Кобзар" 1884 року». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути