— Коли побачила в ілюмінатор величезні пальми і лазурове море Домінікани — закохалась у ці райські місця. Жодне фото чи відео не передасть такої краси. Після відпочинку вирішила повернутися на острів жити, — каже українка 31-річна Еліна Сергачова. Вона другий рік мешкає в курортному місті Баваро в Домініканській Республіці. Заснувала інформаційний проект для туристів у найпопулярнішому та найдорожчому курорті країни — Пунта-Кана.
— Аби легалізуватися в Домінікані, треба подати документи до їхнього посольства, що в Москві. До війни між Україною й Росією особливих проблем із оформленням не було. Зараз ситуація значно ускладнилася. Бюрократичний процес став дуже затяжним. За послуги спеціалістів треба заплатити 6–10 тисяч доларів. Тому більшість українців перебувають у Домінікані нелегально. Мені пощастило оформити папери до російської агресії.
Спочатку працювала віддалено редактором одного з українських ЗМІ. Через різницю в часі не змогла виконувати обов'язки. Почала вести блог про життя в Домінікані. Із часом сайт перетворився на екскурсійну платформу, з'явилися партнери. Зараз пропонуємо екскурсії для російськомовних, англо- та іспаномовних клієнтів. Займаємось і бюджетним відпочинком, і дорогим. Зокрема, організовували відпочинок для кількох зірок.
Мешкаю у двокімнатних апартаментах за 700 доларів у місяць. Вартість орендованого житла залежить від кількості спалень, дати заїзду, віддаленості від пляжу. Гарну ціну можна отримати за умови оренди помешкання на півроку чи рік. Квартира має два-три балкони, один із них — технічний.
Прохідних спалень не будують, лише окремі, кожна має санвузол. Комунальні послуги треба оплачувати додатково — у середньому 150 доларів щомісяця. Найдорожча — електроенергія. Якщо постійно користуватись кондиціонером, рахунок буде на 200–300 доларів.
Домініканці не такі працьовиті, як українці. Місцеві люблять все відкладати на потім: кажуть "маньяна", тобто "завтра щось вирішимо, подзвонимо, зробимо". Часто "маньяна" ніколи не настає. Коли кажуть, що будуть в офісі за п'ять хвилин, — чекатимете найменше півгодини. Або взагалі не прийдуть.
Робота і зарплата на островах Домінікани залежить від туристичного потоку. Коли туристів меншає — у працівників туристичних крамничок, гідів, таксистів, фотографів падає платня. У чужій країні можеш розраховувати лише на себе. Кожен займається тим, що вміє. Хтось готує домашню їжу — пельмені, вареники. Інші доглядають діток чи відкривають домашні "салони краси". Краще перестрахуватися кількома підробітками. У Домінікані дуже бракує автомеханіків і техніків.
За два роки звикла до екзотики. Лякали павуки розміром із тарілку й кусючі комарі. Українцям, які їдуть сюди, раджу брати купальники про запас, але без металевих застібок. Море роз'їдає метал.
Тут не працюють українські фени, електробритви та інше електричне приладдя. Напруга — 110 вольт. Краще купити пристосований до неї місцевий прилад.
Вразила особливість культури: жінки в 20 років виховують щонайменше двох-трьох дітей від різних чоловіків. Дуже люблять секс і танці. Тож всі їхні розмови — тільки про нове кохання. Жінка має ходити в салони краси, вирівнювати хвилясте від природи волосся, робити манікюр. Накладних нігтів не носять. Ідеал краси для місцевих чоловіків — великі стегна, сідниці й груди.
"Їдять зелені помідори, червоні вважають гнилими"
На продукти на двох у Домінікані витрачають у середньому 400 доларів на місяць.
— В'язка хліба, тобто смачні хлібні булочки, схожі на маленькі багети, коштує 60 песо (30 грн. — ГПУ). Курка коштує стільки ж, як в Україні, але смачніша. А ось коров'ячого язика тут не їдять, тож продають задешево. За 30–40 гривень можна взяти величезного. Ціни на морепродукти високі. Вигідніше купувати в рибалок, а не в магазинах. Лангуст обійдеться в 400 гривень за кіло. Великі королівські креветки — 300. Їдять тут і ламбі. Це молюск гігантського стромбуса, що живе в черепашках, в яких ми "слухали" море в дитинстві, — каже Еліна Сергачова.
— Постійно прошу українських туристів привезти оселедець, гречку і соняшникове насіння. Тут рідко таке трапляється. Найбільше сумую за в'яленою рибою. Місцеві таку не їдять, бо вважають мертвою. Помідори вживають тільки зелені, червоні вважаються гнилими. Домініканці вміють готувати рис, курку та соус із бобових — це традиційна кухня. Найчастіше їдять у кафе при дорозі.
3 
1
Коментарі