До вистави у столичному Молодому театрі більше години. Зірка телесеріалу "Леся+Рома" Ірма Вітовська, 32 роки, виходить у коридор, бадьоро наспівуючи. Ми йдемо у її гримерку "на п"ятьох". Там — великі дзеркала, кілька стільців і два коричневі дивани.
— Ви не могли б вийти: нам треба поговорити, — мило просить Ірма молоду колегу, яка гримується. Потім бере цигарку, кудись іде, за хвилину повертається із запальничкою і сідає ближче до вікна.
Завжди співаєте? — цікавлюся.
— Так, дуже часто, — підтверджує Ірма. — На кухні, у ванній. Колись я вчилася у Львові, в музичному інституті, — затягується тонкою сигаретою. — Мріяла стати археологом, але провалилася на іспитах. Потім за компанію з подругою спробувала в музінститут на акторський, і мене прийняли! Та, купаючись у гірській річці, втратила слух. Смішно вийшло: глуха студентка музичного інституту.
Де цікавіше: в театрі чи на телебаченні?
— Театр — це дуже важливо,— запалює Ірма нову цигарку. — Через спектаклі я навіть відмовилася від головної ролі в португальському фільмі, робоча назва — "Проникнення". Це стрічка про українську жінку, яка їде до чоловіка на заробітках у Лісабоні. Але в цьому фільмі я знялася! — хвалиться. — Тільки зіграла не головну героїню, а її подружку.
Забігла до автосалону — побачила джипик "Сузукі Вітара" — і все
Є у вас пристрасні прихильники?
— Кожна молода акторка має кілька відданих фанатів, — розповідає. — На вистави ходять, чекають біля входу, квіти дарують. За мною з будинку навпроти гримерки спостерігав якийсь чоловік, із оптичними приладами, — показує на зашторені вікна. — Довелося повісити штори.
Чоловік не ревнує?
— Та ні, у нас акторська родина — ми це розуміємо. Одружилися ми два роки тому, а доти кілька років жили разом. За рік-два заведемо дитину. Час іде — пора вже, — зітхає. — А то все робота й робота...
Відпочивати вдається?
— Відпочиваю з чоловіком і друзями — узимку в Карпатах, влітку в Криму. Як усі галичани, з дитинства хворію на гірські лижі. Як не дивно, ніколи не травмувалася, — тричі стукає по столику. — Цього року побувала в Єгипті — там знімали продовження серіалу "Леся+Рома". Теж непогано.
Готувати вмієте?
— Умію, але не люблю, — каже трішки винувато. — Умію робити традиційний польський суп "живєц" — на копчених ковбасках.
А вдягаєтеся у кого?
— Одяг купую під настрій. "Резервд" — це моє, і "Moнтон". Але найбільше люблю ковбойський стиль — шкіряні речі з хутряними елементами. Ось таке,— показує на коротку курточку з хутровим ковнірцем на стільці. — Часу відвідувати покази не маю. Але я знайома з Вікторією Гресь, вона робила костюми для нашого театру. Головне — щоб душа лежала. Я довго вибирала собі машину. Хотіла джип — невеличкий, міський, але джип. Уже знайшла інше авто — дамський "Фольксваґен", уже збиралася купити, лишилося лише гроші занести. Але забігла до автосалону — побачила джипик "Сузукі Вітара" — і все.
Сваримося, але до бійок іще не доходило
У рекламі знімаєтеся?
— Ще студенткою у Львові стала обличчям торгової марки, яка спеціалізується на жіночих засобах гігієни. А ще озвучую мультфільми, приміром "Злидні". Лала з легендарних "Телепузиків" — це теж я. Не хочу бути заручницею одного образу. Знялася у фільмі "Между первой и второй" — з Борисом Барським та Іллею Ноябрьовим.
Багато заробляєте?
— Себе забезпечую. До того ж, "учу" на журналістиці молодшу сестру.
У чому секрет успіху серіалу "Леся+Рома"?
— А все тому, — каже голосом своєї героїні, — що Дмитро Лалєнков — з Донбасу, а я — із Західної України. Ця ментальна відмінність помітна, але наші герої знаходять спільну мову. Зрештою, ми кохаємо одне одного.
Які у вас стосунки поза сценою?
— Дружньо-братські, — запевняє. — Ми все обговорюємо, буває, сваримося, але до бійок іще не доходило.
Леся з Ромою одружаться?
— Це таємниця — слідкуйте за сюжетом.
1974 — народилася в Івано-Франківську
1994 — вступила до Львівського музінституту на "акторську майстерність"
1998 — Молодий театр
2001 — номінація на "Київську пектораль" за роль Русалоньки
2004 — зйомки у фільмі "Залізна сотня"
2005 — Леся в серіалі "Леся+Рома"
2006 — номінація "Акторський талант" на "Бест юкрейніан евордс"
Коментарі