четвер, 29 травня 2008 20:14

Любов Яремчук 43 роки живе на станції Козятин

Автор: фото: Надія ШТУПУН
  Перед своїм вагоном на залізничній станції Козятин на Вінниччині Любов Яремчук посіяла грядки цибулі, кропу та посадила картоплю
Перед своїм вагоном на залізничній станції Козятин на Вінниччині Любов Яремчук посіяла грядки цибулі, кропу та посадила картоплю

68-річна Любов Яремчук із сином 44-річним Анатолієм прописані у вагоні на залізничному вокзалі Козятина Вінницької області.

У віддалену частину залізничної електродільниці заглядають лише прибиральниці та автослюсарі. Вагон Яремчуків стоїть на запасній колії за зачиненими воротами. За ними бігають собаки.

 — Вагон геть непригодний для жизні, — виглядає у двері Любов Яремчук. — Йому вже більше шейсяти років. Баки для води проіржавіли, труби полопали. Хоча він і крепший за нові вагони.

Вагон схожий на купейний, має чотири кімнати. Перша — невелика — перероблена на кухню. На дверях висять люстерка. У купе — по дві нижні полиці та столики між ними. Вікна завішані фіранками.

 — Верхні полки позабирали, щоби не мішали, — сідає на ліжко господиня. — У мене, сина Толі й чоловіка Івана було по комнаті. П"ять років назад Іван помер. У його комнаті телевізор поставили. А в останньому купе кладовочку зробили. Туалет у дворі.

На стіні в гірлянді зі штучних квітів висить засклена фотографія Любові та Івана.

 — Це він мене на желєзну дорогу привів, — киває на фото. — Я сім класів кончила в селі Держанівка. Колгоспницею була, ланковою. А він в армії на передвіжних електростанціях служив. Потім і мене з собою забрав.

Підводиться, показує рукою на фотографію.

— Мене за рік обучили і взяли на роботу машиністом третього розряду. Перший раз у Читу відправили на два місяці. Така романтіка була! Потом в Іркутську були, у Воронежі, Лабитнанги, Тюмені, Архангельську, Челябінську, на Кавказі. До батьків кожен рік їздили на місяць. Із Красноярського краю якось тиждень додому в поїзді їхали.

Син стісняється, що не має куди жінку привести

Любов Іванівна повертається до стіни біля ліжка, щоб подивитися на термометр. У вагоні +29°С.

— А на вулиці плюс 16, — зітхає. — Зимою палити треба часто, бо дуже бистро остиває. Цьої зими чотири тисячі на вугля потратила. А літом тут не втриматися, так пече. Я на вулицю хожу, городик собі зробила.

Жінка обережно сходить дерев"яною драбиною й іде уздовж вагона до грядок.

 — Із цього клочка п"ять на п"ять метрів камінців вибрала відер шейсят. Цибульку посадила, а там укроп має зійти. І трохи картошки. Я багато не оброблю. А син на роботі, йому не до цього.

Дірки у стінах вагона залиті жовтою піною.

 — Стіни потріскали, — колупає пальцем у дірках. — От син і придумав строїтєльною пєнкою позаливати. Син у мене роботящий. Тільки женитися ніяк не може. Стісняється, що не має куди жінку привести. Він тут же, на станції, автослесарьом робить.

Біля вагончика стоїть колонка.

 — То погана вода, нею робочі тільки руки миють, — махає рукою Любов Іванівна. — А я лише стіраю. Їсти готовлю на криничній. Син за путя ходить і приносить відром. На кухні електроплита стоїть. Толя хтів газовий балон поставити, та я не дала — боюся газу.

Любов Яремчук знову заходить до вагона. Бере склянку води і запиває таблетки:

 — Після смерті чоловіка права нога заболіла. До врача мусила йти. А вона подивилася, що облизуюся, і питає, чого мене так у роті сушить. Перевірили на сахар. І точно — повишений оказався. Тепер мушу на дієті сидіти і лікарства пити.

Любов Іванівна виймає домову книгу, заведену на вагон, і свій паспорт. На сторінці прописки зазначено: "Місто Козятин, вул. Привокзальна, енергодільниця ЕЧК-24".

— Ми з чоловіком всю жизнь на квартиру збирали, — схлипує. — 130 тисяч на книжку поставили. Все відтягували, чекали, коли лучше буде. Мені якось предложили квартиру в розваленому домі на четвертому етажі. То хіба я до того четвертого етажа долізу? А тут близько 140 "квадратів" площа.

1940, 5 березня — Любов Кульчак народилася в с. Держанівка Козятинського р-ну на Вінниччині у сім"ї фронтовика та колгоспниці
1960 — одружилася з Іваном Яремчуком зі сусіднього села Панасівка
1963, 22 липня — народився син Анатолій
1964 — подали з чоловіком заявки на роботу на пересувних електростанціях
1965 — поїхала у перше відрядження в Читу, Росія
1991 — скоротили як пенсіонерку
1992 — прописалася із сином у вагоні

Зараз ви читаєте новину «Любов Яремчук 43 роки живе на станції Козятин». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути