Три місяці художниця 47-річна Галина Назаренко із селища Петриківка на Дніпропетровщині працювала над картиною "Козак Мамай — український Будда". Використала 7 тис. гільз, привезених із зони АТО.
— Якось знайома волонтерка повернулася з Донбасу і для однієї художниці привезла пакет стріляних гільз, — розповідає Галина Назаренко в столичному заповіднику "Софія Київська" 24 березня. На виставці "Петриківський рушник" показує свою роботу.
— Тоді подумала: чому б не спробувати цей матеріал? Дніпропетровські волонтери кілька місяців привозили мені гільзи. До Нового року назбиралося мало не до стелі.
Якраз із фронту повернувся мій друг Юра Фоменко. Торік у січні подзвонив мені звідти і сказав: "Галю, передай через волонтерів того "Мамая в маках", якого ти петриківкою намалювала. Чогось вірю, що він мене оберігатиме". Дев'ять місяців картина висіла на блокпосту поблизу Горлівки. За цей час ніхто із наших військових там не загинув. Вирішили зробити такого Мамая із гільз.
— Коли взяла до рук гільзу, зрозуміла: без благословення працювати з цим матеріалом не зможу, — продовжує майстриня. — Пішла по дозвіл до батюшки.
Багато часу експериментувала. Перепробувала різні клеї, доки знайшла підходящий. Витратила його багато. Мало не через день бігала в будівельний магазин і купувала по 10 баночок. Клеїла гільзи до дерев'яної основи.
Картина важить 120 кілограмів. Щоб переслати її на виставку, викликала вантажників додому. Роботу піднімали четверо чоловіків. "Мамай" сподобався моєму онуку 3-річному Назарчику. Любив гладити руками ряди гільз і при цьому казав: "По цій колії міг би їхати поїзд". Коли картину відправили до Києва, засмутився. Останній тиждень постійно питав: "Бабо, а куди наша колія ділася?" Продавати її не збираюся. Показуватиму на виставках. Після Києва поїде на Мадейру.
2 
1
Коментарі