31-річна Мар'яна Тененіка з чоловіком Павлом, 35 років, удочерили дівчинку з синдромом Дауна з одеського дитбудинку. Дитину забрали до міста Шарлот штату Північна Кароліна у США, де родина живе 12 років.
— У нас на той час був син 4-річний Філіп із синдромом Дауна. Після його народження хотіли ще дівчинку, але завагітніти не виходило. Тому вирішили всиновити дитину. Якось натрапила на статтю, де говорилося, що 80 відсотків українців залишають у лікарнях дітей із синдромом Дауна, — розповідає Мар'яна Тененіка. — Згадуючи свого сина, різонуло. Захотілося саме таку дівчинку з України. Знайомі американці, які мають досвід, дали контакти українського агентства. Підписали контракт і посередниця надіслала фото. Написала: "Я думаю, що ця дитина вам ідеально підійде". Коли його побачила, відчула, що ця дівчинка наша.
У січні 2017 року почали готувати документи на усиновлення Елсі. Додому приходив робітник із американської соцслужби. Спілкувався зі мною, чоловіком і сином. Розпитував і записував детальну біографію: як пройшло дитинство, чи не карали батьки, які з ними стосунки, чим захоплююся. Запитували, хто відповідатиме за дітей, якщо помремо. Довелося зробити нотаріально завірені документи на сестру. Проходили повний медогляд, здавали аналізи на венеричні хвороби.
Весь процес коштує від 500 тисяч до 780 тисяч гривень. Лише українському агентству платили понад 234 тисячі. Вони розподіляли їх — на суд, юриста, підготовку документів. За один папірець віддавали 78 тисяч, за інший — 39 тисяч гривень. Гроші на усиновлення потрібно платити лише зі своєї кишені. Користуватися кредиткою не можна. Зібрати кошти допомагали друзі та знайомі. Хвилювалася, бо не знала всього. Наприклад, лікар мусить завірити папери лише синьою ручкою. Інакше документи повернуть, а це додаткові кошти й час.
В Україну їздили двічі. Перша поїздка тривала тиждень. У Києві в Департаменті захисту прав дітей та усиновлення підписали анкету з інформацією про дитину. Потім поїхали в Одесу, де вона перебувала. За процедурою, мусили подивитися на неї і остаточно підтвердити згоду на вдочеріння. У нас не було жодних сумнівів. Ніколи не забуду, як уперше взяла дочку на руки. Вчепилася в мене так міцно, як мавпочка, не хотіла відпускати.
Вдруге місяць жили в Одесі в родичів. Спочатку був суд. Потім чекали, коли мине 10 апеляційних днів. У цей час дитину дозволено провідувати, але не можна забирати. Ще три тижні їй робили паспорт. 9 вересня торік привезли дочку в США. Із цього моменту вона стала громадянкою Америки. Коли вийшли з літака, хотілося цілувати землю. Не вірилося, що все закінчилося і дитину ніхто не відбере.
У США держава допомагає виховувати дітей із синдромом Дауна. Забезпечує безкоштовною медициною, психологічною підтримкою.
— У Сполучених Штатах є спеціальний офіс, що відповідає за виховання дітей із синдромом Дауна. Усі медичні послуги й терапію покриває держава. До нас додому приходила лікар, яка гралася з Філіпом і вчила його користуватися іграшками, — розповідає Мар'яна Тененіка.
У 3 роки віддали сина в початкову школу. Ходить в окремий клас, де навчаються 10 учнів. Двоє з них — без відхилень. Держава платить батькам, які віддають здорових дітей в інклюзивні класи (там навчаються діти з обмежиними фізичними можливостями. — ГПУ). На них рівняються однокласники з особливими потребами. В класі — один учитель і два вихователі. Якщо дитина на інвалідному візку, з нею є асистент.
13 
1
Коментарі