64 роки виконує роль Діда Мороза актор Тернопільського музично-драматичного театру 83-річний Михайло БЕЗПАЛЬКО. За це потрапив до Національного реєстру рекордів України.
— Вперше зіграв Діда Мороза в 19 років. Старший колега Іван Яроцький якось сказав: "Ну ж бо, вдягай костюм, підеш замість мене на свято". Так і благословив на цей шлях, — розповідає Михайло Антонович. — Спершу було складно, але втягнувся. Тепер і грати не потрібно, так вжився у роль. Коли мої донька й син ще були в дитячому садку, я приходив до них в образі Діда Мороза. Костюм гарний, борода, але ж очі — татові. Тому потім просив колег.
Якось перед святом у кафе в Тернополі трапився неприємний інцидент. Приїхав завчасно. Пакет з костюмом залишив у залі, а сам відійшов. Повертаюся, а його вже немає. Зловмисника так і не знайшли. Того вечора корпоратив для дорослих зірвався. Вранці зробив викрійку й пошив новий костюм. Якраз впорався до дитячого свята. Одного разу поспішав на новорічне дійство, але застряв у ліфті. Його полагодили за кілька хвилин до початку свята. Таксист устиг вчасно довезти.
Торік запросили відкривати головну ялинку в Києві. Дивувався, чому запросили саме мене. Проте це був цікавий досвід. Радів, що можу повеселити дітей. А коли на сцену вийшов мер Києва Віталій Кличко, почувався біля нього малим хрущом.
31 рік тому Михайло Безпалько вперше вдягнув костюм Святого Миколая.
— Спочатку пішов за порадою до священників. Сказали, щоб не хрестив дітей, на коліна не ставив, "Отче наш" не читав. Маю два костюми Діда Мороза й чотири — Святого Миколая. Люблю вбрання насиченого бордового кольору, як козацькі хоругви, — продовжує Безпалько. — Коли Миколай чи Дід Мороз заходить до хати, не треба одразу змушувати дитину розказувати вірш, — додає Михайло Антонович. — Спершу потрібно створити відповідну атмосферу. Не бійтеся водити хоровод, співати колядки. Після цього дитина сама захоче розповісти вірш. Головне — ніколи не запрошуйте Діда Мороза за стіл. У дитини буде розчарування, якщо зніме бороду і стане пити 100 грамів. Після свята він повинен попрощатися і щезнути з хати.
Михайло Безпалько народився у французькому містечку Тіні. Там закінчив перший клас. Після Другої світової війни його батьки повернулися в Україну.
— Батько 25 років прожив у Франції, але тужив за Україною, тому привіз нас на Тернопільщину. У радянські часи нам жилося несолодко. Коли тато помирав, питав, чи не нарікаю я, що він привіз нас на цю бідосю. Відповів: ні. Батько подякував.
У дитинстві я ображався, коли інші діти називали мене французом, адже я — українець. Тому замість французької мови у школі, вибрав англійську. Врешті добре не знаю жодної. У театр потрапив випадково. Закінчив механізаторську студію, а потім з приятелем за компанію пішов у театральну. Його не взяли. А на мене звернули увагу. Попросили щось заспівати. Я затягнув "Сижу за решеткой в темнице сырой", потім виконав "Дивлюсь я на небо і думку гадаю". Сказали, щоб наступного дня приходив на заняття.
3 
1
Коментарі