"Давали діти телефон, але я відмовився. Він би в мене був червоним від дзвінків. Не дали би вдома всидіти", — 63-річний Михайло Сарвас усміхається у сиві вуса. Він переїхав зі Львова у двоповерховий будинок у селі Зимна Вода Пустомитівського району. Це за 5 км від обласного центру.
Сарвас був членом Української Гельсінської спілки. Брав участь у перших мітингах за незалежність із В"ячеславом Чорноволом, Левком Лук"яненком, Степаном Хмарою.
— Чорновіл не терпів заперечень. Ідемо незнайомою вулицею, я кажу: давай запитаю, куди нам. Він нервувався: "Йдемо туди, я знаю!" Знаєте, чому Ющенко завжди запізнюється? Бо не вміє нікому відказати. Одного разу я йому свій паспорт дав, щоби розписався. А люди й собі давай витягати папери для автографів. Президент 2 години підписував. Його підганяє охорона, а він: "Чекай, я людей так не лишу".
У Сарваса списані автографами три паспорти СРСР. У першому розписалися депутати литовського парламенту, в другому — члени Народного руху України, в третьому — бельгійські та шведські конгресмени.
— Коли поїхав у Пустомитівський райвідділ виробляти новий паспорт, то мусів написати заяву, що старий згорів. Начальник знав, що то неправда, сварив. А я йому: "То посвідчення окупаційної влади. Використовую його як записну книжку".
У радянському паспорті є автограф президента США Річарда Ніксона. Вони зустрічалися 1991-го в литовському парламенті під час заворушень у країні. А литовський президент Вітаускас Лансбергіс у день народження Сарваса напиcав у паспорті: "Да здравствует независимая Украина!".
Дружина, Ганна Миколаівна, ховала cиньо-жовтий прапор по сусідах, щоби чоловік нікуди не їздив. Вона працювала начальником Яворівської газової служби, померла вісім років тому. Михайло живе із неодруженим сином Іваном, донька Галина мешкає окремо. Сарвас працював на заводах інженером-механіком.
Хотів спочатку вдарити його ззаду, але подумав, що це буде неестетично
— 5 липня 1990-го до Києва приїхали Михайло Горбачов і канцлер Німеччини Гельмут Коль. Я сказав жінці, що їду на Велику Україну. Коли на Хрещатику даїшники почали перекривати рух, до мене підійшов невідомий чоловік і подарував у целофановому кульку три томи творів Лєніна. Досі не розумію, чому він це зробив. І чому я взяв? — розводить руками. — Стою там далі, вивчаю ситуацію. Мене минув чоловік у цивільному і сказав охороні: "Днєпр-трі-адін". Я зрозумів, що це пароль, і пішов за ним. Мовив "Днєпр-трі-сємь" і теж пройшов.
Пройшов на площу, там десятки телекамер. Виглядало так, ніби в Україні все прекрасно. Підходжу до Горбачова майже впритул. Біля нього чотири амбали. Хотів спочатку вдарити його ззаду, але подумав, що це буде неестетично. Запустив томом Лєніна йому в плече. Кидав ребром, щоби на вітрі книга не розгорнулася. Охорона оторопіла. А Горбачов, хоч був флегматичним, нервово рвонувся й копнув книжку. За секунду охорона прикрила його. Про мене забули. А я кричу йому вслід, що має відповісти за Чорнобиль. Охоронці запхали Коля та Горбачова до автомобілів.
Сарваса заарештували біля готелю "Дніпро".
— Запхали до "жигулів". У машині кагебіст навалився на мене: "Мы тебе, бл.., за президента спину переломаем!" Таки вибили мені два хребці й відвезли у Ленінський райвідділ. Там усі позбігалися дивитися на мене, ніби в село слона привезли. Якийсь полковник каже: "Что ж ты его книгой? Если бы кирпичом е....л, я б тебе ящик коньяка поставил". На суді я казав, що на лаві підсудних має сидіти Горбачов, бо ж яке право має генсек копати том Леніна? Списали все на хуліганство. Відпустили через 15 діб.
Із 1973-го захопився тюльпанами. На грядках біля дому вирощує 13 сортів. Щовесни з п"ятої до восьмої ранку носить воду на грядки, ходить босоніж.
2 
1
Коментарі