У середу о 6.40 у місті Кобеляки на Полтавщині помер народний лікар, костоправ 72-річний Микола Касьян. Насправді він був на два роки старший. Коли видавали паспорт, помилилися з датою народження.
Останні три роки Касьян скаржився на біль у шлунку, підшлунковій, серці, проблеми з печінкою та зором. Ходив із ціпком.
— Зовсім без гонору був, — згадує секретар Кобеляцької міської ради 32-річний Сергій Галушко. — Ще торік сам на ринок ходив. До кожної бабусі загравав, торгувався. Усі в місті його знали й дуже уважали. За честь було з ним за руку поздороватись. Як був іще трохи дужий, міг і по срачині гарну молодицю вдарити.
Касьян мешкав із другою дружиною Андріаною та названим сином Яном. У Кобеляках живе одна з трьох його доньок від першого шлюбу. Інші — в Києві.
Найчастіше вдягався в сорочку та брюки. Піджаків і краваток не любив. Їздив "волгою". Мав на авто номер із п"яти сімок.
— Був дуже набожний, — продовжує Галушко. — Із дружиною або сам на всі служби ходив. Для Миколаївської церкви купив дзвони. На кладовищі за його кошт збудували капличку Всіх Святих. Хотів, аби в ній правили священики всіх конфесій.
Касьян отримував пенсію понад 5 тис. грн. Знімав гроші з картки й давав великі суми на храм, талановитій молоді для участі в конкурсах.
— Люди за прийом хто скільки міг у скриньку кидали. Ніколи цін не встановлював. Кобелячан приймав без черги, з них грошей не брав. Усі знали Миколу Андрійовича за міцним слівцем. Але "триповерхових" матюків не гнув. Так собі — матючки. Їх кожен уживає. І ні разу не було, щоб когось поганим словом обізвав.
Мобільного при собі костоправ не носив. Але в клініці завжди сам підходив до слухавки. Не було такого, щоб не відповів на дзвінок.
Великих застіль не любив. На святкуванні 70-ліття не втримався та сказав гостям: "Пиво дуйте та пиз...те". Потім цей жарт згадувало все місто.
Пити та курити кинув років 10 тому. До того викурював по дві пачки "Біломору" в день.
— Дуже добре готував, — згадує кобелячанин 56-річний Олексій Чигрин. — Любив пісню "Очі сині-сині дала мати дівчині". Гарно співав разом із дружиною Андріаною. Вони разом 43 роки.
10 лікарів Микола Андрійович визнавав своїми учнями. Вісім із них живуть за кордоном. В Україні його справу продовжують син Ян, котрий приймає у Центрі мануальної терапії, та Олексій Чигрин.
Я — українець. Син того народу,
Котрий пройшов всілякі непуття,
Котрий пізнав і голод, й непогоду,
І котрий знає, як цінить життя.
Я — українець. Жив в своїх я стінах.
І щастя не шукав на чужині,
І не стояв ніколи на колінах
Перед брехнею чи потворством — ні!
Так хочеться ще лікувать, творити,
Не знаючи ні втом, ні каяття.
Я — за примноження добра у світі!
За працю я! Я — за життя!
1 червня 1999 року
2 
1
Коментарі
6