Бананова оранжерея подружжя Олени і Мірлана Бабаєвих розташована у селищі Гоголів Броварського району за 20 км од Києва. Тут ростуть банани, лимони, апельсини, фейхоа та ананаси. Годинна екскурсія садом коштує 20 грн, дітям — 15 грн.
— Вирощувати екзотичні рослини почав шість років тому, коли пішов на пенсію, — 59-річний Мірлан Бабаєв відчиняє металеві ворота. Брукованою доріжкою веде до теплиці. — Усе життя працював розвідником на КГБ у країнах Середземномор'я. Прямо з дерева рвав там банани, апельсини і кокоси. 2004-го з дружиною Оленою взялися вирощувати екзотів. Саджанці замовляли у київських селекціонерів. За перші півроку купив зо три сотні рослин. Витратив 25 тисяч доларів.
Запрошує до напівпідвального приміщення, замість шиферу накритого цупкою поліетиленовою плівкою. По стінах плетуться ліани, термометр показує +20°С. У першому відділенні є 100 низькорослих бананів.
— Місяць тому на них було повно плодів, — говорить Мірлан Мухтарович. — Вони невеличкі й дуже солодкі. За смаком відрізняються від привезених бананів. Ті зривають недозрілими, щоб довезти у нормальному стані. Наші ж достигають на пальмі.
Має два сорти бананів — Київський карлик і Суперкарлик. У тропіках банан досягає 4–15 м заввишки. Тутешні дерева мають не більше 2 м. Їх часто беруть для оздоблення квартир, ресторанів чи зимових садів. Також купують для басейнів. Дворічний банан господар продає за 800 грн, саджанець із трьома листочками — за 250 грн.
— За рік можу зробити 500 саджанців. Банани невибагливі — головне, аби були вода і тепло. Найважче доглядати за цитрусовими. Два роки тому мав тут понад 20 лимонів і апельсинів. Улітку поїхали з дружиною відпочивати. Найняли двох хлопців, щоб за рослинами доглядали. Повернулися, а на всі дерева напала щитовка. Мусили вирубати. Лишилися один лимон і апельсин.
Обіймає стовбур лимона.
— Назвав його Лаурою на честь доньки, — тре пальцем шкірку плоду. Запах чути за 5 м. — Щодня по 2 хвилинки розмовляю з деревом. Щозими дає кількасот плодів. Магазинні лимони покривають парафіном, щоб не псувалися. Їхню цедру не можна додавати в кондитерські вироби, бо парафін не розчиняється. Наші лимони натуральні. Їх не продаємо, їмо самі. Додаємо в чай і випічку. Не страшно, якщо плоди лишаються на дереві. Вони можуть висіти там ще три роки. Через три місяці після дозрівання лимон знову стає зеленим, а через рік — жовтіє.
Плід важить 800 г. Має товсту шкірку. Неподалік росте апельмон. Плоди за формою схожі на груші, інші — на фініки.
— Це схрещені лимон, апельсин і грейпфрут. Кожна долька інакша за смаком. Більше двох років не могли придумати назву дереву. Оголосили конкурс серед наших відвідувачів. Торік першокласник запропонував назвати дерево апельмоном. Назва прижилася, а хлопчикові ми подарували бананову пальму.
У саду ростуть два інжирні дерева й понад десяток фейхоа.
— Цей інжир схрестили з шовковицею. Дерево унікальне, бо може витримувати до 35 градусів морозу. Плоди інжиру подовжують молодість. На Кавказі завдяки йому люди живуть до 100 років. Фейхоа підвищує імунітет. Моя донька щороку з'їдає двадцять кілограмів і не хворіє на грип.
Тутешня улюблениця — мурая.
— Її ще називають імператорським мандарином, бо має маленькі плоди, схожі на мандарин. Раніше тибетські монахи привозили цю рослину до спальні імператора. Якщо хтось, крім нього, торкався її, накладав головою. Мурая покращує роботу серця, нормалізує сон. Якщо кашляєте, листочок кладіть під язик, і за кілька днів кашель мине. Відвар листя п'ють для одужання після інфарктів та інсультів.
2 
1
Коментарі