— За день набігаєшся так, що спиш мертво, — розповідає солдат строкової служби Олександр Лю, 19 років. Говорить російською. — За чотири місяці пригадую тільки один сон. Сиджу вдома, в Херсоні. Навколо друзі зібралися. Усі здивовані, розпитують: "Саша, ти ж в армії маєш бути, чого тут?". А я навіть не знаю, як їм пояснити.
Олександр служить у полку зв'язку та управління в селі Липники за 8 км од Львова. Тут проходять службу 600 солдатів. 100 із них строковики.
— Найбільше не вистачає відчуття дому. Телевізор у нас є. Годують нормально. Навіть до інтернету доступ маю — щосуботи нам видають наші мобільні телефони. Дівчині Ірі в Херсон дзвонив. Не хотіла в армію відпускати. Але вже змирилася. Каже, щотижня дні до суботи рахує. Листа рідним писав тільки раз, іще коли на "учебці" був. Батьки кілька разів гроші переказували. За тиждень витрачаю не менше як 100 гривень. В основному на сигарети, цукерки, печиво, газовану воду.
Спілкуємося в кімнаті побуту, розташованій поряд зі спальним приміщенням. Тут є дві дошки для прасування, столик, кілька крісел. Тим часом у казармі солдати на швидкість одягають захисні костюми. Стають у два ряди один навпроти одного.
— Почали! — командує старшина. — Давай-давай! Тяжело в учении — легко в бою.
Хлопці поспіхом натягують на себе гумові комбінезони і протигази. Менш як за 1 хв. потрібно одягтися й роздягтися. Такі заняття тут проводять раз на тиждень.
— Ми називаємо це "гумовий" день, — каже 21-річний Сергій Левчук із села Любинці Стрийського району Львівської області. — Солдат на ногах із шостої ранку до десятої вечора. Підйом, зарядка, тоді застеляємо ліжка. Йдемо строєм на сніданок. У будні дні при цьому співаємо пісню, зазвичай "Маруся раз-два-три калина...". Далі йду в приймальний радіоцентр. Після обіду є трохи часу відпочити. Лягати на ліжка не дозволяють, можна присісти на табуретку.
Сергій показує своє спальне місце. Воно застелене синім покривалом. Між двоярусними ліжками стоять тумбочки.
— Кожен солдат має половину тумбочки, — пояснює. — У верхньому відділенні зберігаю засоби гігієни — зубну щітку, мило, пасту. Нижче — зошити, пінка для гоління, пара шкарпеток, щітка та крем для взуття. Усе має бути розставлене, як у дзеркалі. Якщо у мене з правого боку піна для гоління, то в сусіда має бути з протилежного.
Останні шість років солдати не заступають у наряд по їдальні. Коли Міністерство оборони очолював Анатолій Гриценко, розпорядився, щоб харчами військовослужбовців забезпечували фірми, які виграли тендер. На свята до меню додають цукерки. На Різдво готують 12 страв, на Великдень — печуть паски.
— Солдати можуть обирати, що їсти, — розказує кухар Галина Кулик. — На сніданок сьогодні була тушкована печінка або відварне м'ясо, пшенична чи перлова каша, салат зі свіжої капусти. На обід можна буде взяти картопляний суп із горохом або пшоном, биточки чи тефтелі, салат з огірків або помідорів. Вечеря — смажена чи консервована риба, тушкована картопля або пюре. Плюс чай, булочка, масло.
— Зараз армія — як санаторій, — жартує командир полку полковник Мирослав Курчак, 50 років. — Худі у нас поправляються, повні скидають зайву вагу. Один хлопець плакав, коли треба було демобілізуватися. Казав: "Я ж удома тільки буряк їм. Тут уперше в житті простинь побачив".
2 
1
Коментарі
2