— А он і Одік із Катьою, — каже хлопець у зеленій футболці. Бизько 11.00 гурт людей виходить з автобуса, що зупинився на роздоріжжі під Харковом. Зо два десятки гостей приїхали з міста на весілля свого приятеля 24-річного Володимира Пришляка. Усі, крім батьків, кличуть його Одиславом Боженком. Молодий у світлих штанях. Вишиванка підперезана крайкою. На голові — світлий капелюх. Наречена — в довгій кремовій сукні, з квітами на талії. Вона — журналіст, народилася в Керчі. Навчається в Харкові.
— Вибрав таке псевдо за ведичною астрологією. Там для кожного дня народження радять свій набір букв, — пояснює хлопець. — Для мого 18 травня сприятливі "о", "бо". Мама малим мене кликала Володя, Одя, Одік.
Гурт 15 хв. іде сільськими дорогами до дубового яру. Під деревом сплетена з лози арка, прикрашена білими й червоними квітами. Двоє скрипальок грають ліричну "Мелодію" Мирослава Скорика. Нижні гілки дерева прикрашені кольоровими стрічками. Молодята проходять через браму. Їх вінчає протестантський священик. Подружжя вітає мати Одислава, що приїхала з Тернополя, а також мати й дід молодої з Криму.
— Буває, закохуєшся в чиюсь творчість, а потім знайомишся з людиною. Так у мене було з Катею. Спершу читав і любив її статті, — каже Одислав. Іде саджати на пам'ять півтораметровий дуб.
О п'ятій вечора 60 гостей запрошують до їдальні санаторію "Високий". Приготували 22 вегетаріанські страви. З напоїв — дитяче шампанське. У графинах — коричневий та рожевий узвар, а також суміш томатного соку з кефіром — лассі. Молодята — вегетаріанці. Не вживають м'яса та алкоголю.
— Моя сестра тоже вегетаріанка. Але її весілля було м'ясне. Гуляли також весілля брата. Я не мав що їсти, крім огірків, квашених помідорів і хліба, — Одислав сідає на сходах біля входу до їдальні. — Я сам — повар. Хотів свою команду кухарів найняти, щоб зробили щось унікальне, вегетаріанське. Але ніхто чужим залу не здає, бо то відповідальність. Якщо хтось отруїться — спитають у директора закладу. Знайшли обхідний варіант — що готуватимуть вони, але за моїми правилами. Показував кухарям, як готувати кожну страву. Те саме томатне лассі взяти. Ти пробував? Просто томатний сік — скучно. А із зеленню й кефіром — дуже смачне. Кефір освіжає, томати допомагають травленню.
Із будинку виходить Катерина. Пересідаємо за столик під дерев'яним дашком.
— У ресторанах ти вибираєш страви, платиш 200 гривень з людини — і тобі все роблять. А тут самі купували продукти, — продовжує Одислав. Перекручує на руці плетений зелений браслет.
— Вийшло вдвічі дешевше, — додає Катерина.
Наступного дня опівдні гості складають у дві машини рештки їжі. Їдуть на берег озера. Після купання дівчата обговорюють весільні страви. Згадують смажені в тісті банани. Вони виглядали, як шкварки з цибулею.
— Все назвали это варениками с бананом, — сміється Катерина. Сидить на краю скатертини, яку розіслали на траві. Відкушує шматок торта.
— У гарячу олію кидають банан у клярі. Банан плавиться в пасту, — Одислав жує житні хлібці. — Страву з норі (морські водорості для суші. — "ГПУ") сам придумав. На сухі хлібці намастив масло, соєву пасту місу, поклав зверху норі. Несподіване поєднання смаків збуджує. Треба, щоб на столі були різні смаки — солодкий, кислий, гострий, гіркий. Рибні палички — то був смажений адигейський сир у норі. Люблю сири. Це чоловіча їжа, дають силу. Думаю, старше покоління було чим здивувати. П'ять видів такої цікавої ковбаси, шинки із пшениці та сої. Хтось, може, й подумав, що то м'ясо, — усміхається Одислав.
Суп із сочевиці
Залити сочевицю водою і варити приблизно 20 хв. доки розвариться. Потім злити воду і збити сочевицю блендером на пюре. Додати нарізане листя кінзи. Окремо просмажити в маслі спеції, серед яких і чорні гірчиця та сіль, та нарізаний кубиками адигейський сир. Додати в готовий суп.
2 
1
Коментарі
1