Мультфільми дивляться чоловіки, які не хочуть одружуватися

Із 5 по 7 листопада у столичному Палаці дітей на юнацтва відбувся Третій фестиваль японської анімації. Гостям продавали японські сувеніри, комікси.

Близько 200 людей приходять у костюмах персонажів японських мультфільмів. Багато хто тримає у руках коси, японські мечі, щоб наганяти страх на навколишніх. Косу носив головний герой мультфільму "Боєць Бакі".

— Українці почали захоплюватися аніме з 2000-го, коли в Європі з'явилася мода на все східне, — розповідає редактор журналу про японську культуру 23-річна Анна Качинська. — Перше костюмоване шоу на території СНД пройшло 2002-го у Воронежі. Зараз в Україні існують десятки фан-клубів. У них шиють костюми, здійснюють театральні постановки, вивчають японськи звичаї та мову.

Каже, японські аніматори багато уваги приділяють озвучуванню персонажів.

— У жодній іншій країні голосові актори не користуються такою популярністю. Щоб озвучити персонажа, треба пройти підготовку в спеціальній школі. Але професія аніматора в Японії — справа невдячна. Особливо великі гроші за цю роботу не платять, а працювати доводиться багато. Зате багато акторів стають співаками.

18-річна Оксана прийшла в костюмі рожевого зайця. Каже, що зображує персонажа Раб-ен-Рос.

— Я всього півроку в цьому русі. Із дитинства подобалися японські мультики. Японці не бояться показувати в них серйозні дорослі проблеми. Я виготовила чотири костюми. Замовляю швачкам. Один мені обходиться в 150–300 гривень.

- Із вушками навіть в університет на пари ходжу. Це кльово — усі усміхаються, радіють, - каже інша учасниця вечірки.

35-річна Оксана викладає японську мову в Чорноморському університеті в Миколаєві. Аніме цікавиться з 2008-го, відколи цим захопився син 10-річний Максим.

— Тепер із сином їжджу по фестивалях. Маю друга Артема. Йому теж 30 років. Працює начальником відділу програмування та адміністрування. Дивиться японські аніме з дитинства.

Столичний психолог Ольга Руденко, 39 років, каже, такі мультфільми розраховані на "дорослих дітей".

— Є люди, які не хочуть виростати. Це може бути пов'язане з дитячою травмою, небажанням одружуватися чи виходити заміж, незадоволеністю своїм дитинством. На мультики частіше підсідають чоловіки. У багатьох із них не було в дитинстві розваг, тому намагаються надолужити упущене. Жінки практично не дитиніють. У віці від 25 до 34 років у декого виникає страх смерті. Теперішнє покоління боїться вмерти значно більше, аніж його діди й прадіди. Для таких людей повернення в дитинство — спроба відтягнути старість.

×