26 січня відправили роковини за 46-річним Володимиром Степанком, майором Збройних сил із Кіровограда. Він загинув торік під Дебальцевим на Донеччині при виконанні бойового завдання.
— Не дожив день до 47-річчя. Востаннє ми з Володею бачилися 19 січня, — розповідає вдова Олена Степанок. — Він приїжджав на похорон свого командира, капітана першого рангу Юрія Олефіренка. Разом формували 42-й батальйон територіальної оборони Кіровоградської області "Рух опору". Прощання відбувалося біля драмтеатру. Людей було багато. Я Володю ніяк не могла знайти. Пам'ятаю, коли стояла поруч із ним, було дивне відчуття — ніби є людина, а ти її не відчуваєш.
Володимир служив у 42-му окремому мотопіхотному батальйоні 57-ї мотопіхотної бригади. У складі загону із 72 бійців-добровольців відгукнувся на заклик прийти на допомогу 128-й гірсько-піхотній бригаді. Та зазнавала втрат під Дебальцевим.
— Їхній загін обстріляли в районі Санжарівки. Володя був без бронежилета й шолома. Віддав солдатам, — каже Олена Валентинівна. — На його тілі було зо 200 осколків. Неушкодженим лишилося обличчя. Коли він востаннє приїжджав додому, декілька раз казав: "Я загину!". Як прощалися, промовив: "Як пахне твоє волосся". Поцілував нас із донечкою і поїхав в АТО. 25 січня зателефонував, що йде на бойове завдання, тому три дні не зможе дзвонити. Я 27 січня, на день його народження, пішла в церкву й замовила службу за здоров'я чоловіка. Не знала, що Володимира вже не було серед живих.
Володимир Степанок народився у Криму. 1998 року закінчив Київський військовий гуманітарний інститут. Їздив до столиці на Революцію гідності. Від 5 серпня 2014 року був заступником командира по роботі з особовим складом 42-го батальйону в зоні АТО. Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня його нагородили посмертно. Поховали на Алеї слави Рівнянського кладовища Кіровограда.
— Місця для поховання воїнів АТО виділили на закритому кладовищі. Прийняли огорожу і звільнилася земля для могил загиблих за Україну, — обурюється Олена Валентинівна. — Там поховані 30 солдатів і офіцерів. Це місце вважають Алеєю слави, але туди ходять лише вдови й матері. Хоча в нас є військово-меморіальний комплекс на Фортечних валах, де й до цього часу перепоховують загиблих у Другій світовій. Якби їх ховали тут, кіровоградці бачили б, скільки героїв гинуть за Україну.
До роковин в обласній дитячій бібліотеці провели вечір пам'яті Володимира Степанка.
Його мати Катерина Петрівна пішла з життя торік у травні в Криму.
3 
1
Коментарі