Київський художник 48-річний Юрій Соломко до майстерні на вул. Лук'янівській запрошує ввечері. У приміщенні площею 35 м кв. — диван зі скляним столом і багато картин.
— Працюю до сімнадцятої години, доки не стемніє. Вже півроку займаюся реалістичним живописом. Для нього потрібне натуральне освітлення, — показує незакінчене полотно з огірками. На інших — помідори, дині. — Почав новий проект на сільськогосподарську тематику. В моєму сприйнятті Україна — це аграрна країна. Хочу потрапити на сучасну ферму, дізнатися, на що тепер перетворилася сучасна мотика. Сподіваюся там побачити комп'ютер.
Відомим Юрій Соломко став завдяки картинам на географічних мапах. Вони коштують приблизно $10 тис. (80 тис. грн. — "ГПУ"). Полотна є у колекціях віце-прем'єрів: Андрія Клюєва висить у кабінеті, у Сергія Тігіпка — вдома.
— Карти — це основна лінія у моїй творчості. В липні 1991-го я був у Бахчисараї, шукав карту для подорожі по Криму. В магазині взяв до рук ламіновану мапу світу. Згадав, що Костя Ревнов колись писав картини на кухонних клейонках. Мене прошибло, що можна писати і на картах.
Іноді жартома кажу, що не Горбачов, а я розвалив Радянский Союз, бо малював по політичній карті. Михайло Сергійович, до речі, 1998-го відвідав мою виставку в Москві. Маю фото, де він дивиться на мою картину. На жаль, у кадрі він спиною, — знімає зі стіни світлину в рамці.
За першу картину на мапі художник одержав $2 тис. (16 000 тис. грн. — "ГПУ"). Московський галерист Марат Гельман продав її в музейну колекцію американського Університету Дьюка. Там збирали пострадянське мистецтво.
— Гельмана цікавило сучасне мистецтво Молдови, Одеси і Києва. Моя перша персональна виставка відбулася у його московській галереї в жовтні 1992-го.
На початку 1990-х Юрій Соломко на мапах зображав чоловіків і жінок у пишних вбраннях у стилі рококо.
— Карта — сама по собі потужний інформативний знак. Я намагався щось протиставити їй. У перших роботах наголошував на особистих та інтимних стосунках між людьми. Так протиставляв глобальний світ індивідуальним проявам людини. Але моя бабуся, коли бачила зображення оголених жінок, просила, щоб я домалював їм бодай ліфчики.
Гортає потертий атлас світу.
— Йому 63 роки. Купив на розкладці в Нью-Йорку. Просили 25 доларів, а віддали за 18. Он на стіні негритянка висить. Я її намалював на сторінці із цього атласу. Водяними фарбами або олівцем можна працювати прямо по карті. Якщо малюю олією, сканую її і замовляю друк на полотні. Це коштує 25 доларів за квадратний метр. Раніше клеїв мапи на полотна за допомогою желатину і праски. Але це марудно і часто береться пузирями.
Під час роботи вмикає джазову чи класичну музику. Відпочиває гуляючи містом, дивиться арт-хаусне кіно. Іноді грає на дримбі.
— Навчив знайомий художник, — тримає на долоні інструмент. — Дримба допомогла мені правильно налаштувати тіло. Я лівша від народження. Праска, ножиці, художня палітра — все не під мою руку. Коли почав грати на дримбі, автоматично вчився на праву. Потім перевернув її на ліву сторону. Мені стало легко і приємно. Відтоді малюю, граю на дримбі та чокаюся лівою рукою.
Старший син Денис навчався у художній академії, веде художню студію на Оболоні. Дружина працює реставратором.
— 20-річний син Ігнат вчиться у художній академії. Його однокурсники приходять до мене, консультуються.
2 
1
Коментарі
2