— Живу в Новій Зеландії 4,5 року. Спершу на Північному острові, потім перебрався на Південний. Раніше їздив на заробітки в Данію, Англію. Був агрономом. Від знайомих почув про роботу тут. На запрошення фермера приїхав працювати. Добре знав англійську, пройшов співбесіду, відкрили візу, — каже 33-річний Євген Сіваченко з Катеринополя Черкаської області.
До переїзду в Нову Зеландію навчався в аспірантурі в Білоцерківському аграрному університеті. За всі досліди треба було платити з власної кишені. Мені це набридло. Незакінчена дисертація так і лежить, чекає свого часу.
У Новій Зеландії майже всі мігранти, окрім корінного населення — маорі. Тут можна займатися, чим хочеш — є океан, безкрайні пляжі, гори, неймовірна флора.
Захопився серфінгом. Чотири роки тому взяв урок, після цього купив дошку і катаюсь, як тільки випаде нагода. В школі дуже подобався бокс. Навіть хотів вступати на вчителя фізкультури. Займався в університеті. Після переїзду з'явилась ідея відкрити боксерський клуб. На острові здав екзамен та отримав звання тренера. Почав викладати. Коли на заняття стали ходити п'ятеро — орендував спортзал. До того вчив людей на вулиці.
Коли потрапляєш сюди, важко звикаєш до клімату. Країна настільки віддалена від усього світу, що часом здається — ти на іншій планеті.
На Північному острові тепліше. На Південному — холодніше, бо ближче до Південного полюсу. Коли жив у Окленді, погода змінювалася дуже швидко. Дощ чергувався із сонцем кілька разів на день. Є всього дві пори року, як наші весна й літо. Найспекотніші дні — на Різдво. Місцеві цілий рік ходять у шортах. Не міг звикнути до святкування Нового року серед літа.
Рівень життя тут вищий, ніж у деяких країнах Європи. Все зроблене з думкою про людину. Скрізь є спортивні комплекси із басейнами, саунами й гральними майданчиками. Разове заняття обійдеться у 78 гривень. Стільки ж коштує чашка кави.
Економіка острова тримається на аграрному секторі й туристичному бізнесі. Нова Зеландія — найбільший експортер сухого молока у світі. Ферм багато, а професія фермера вважається престижною й добре оплачується. Для прикладу, знімаю квартиру в місті Лінкольн. За неї плачу щотижня 5847 гривень, за місяць — понад 23 тисячі гривень. Кредит на житло дають під 3–4 відсотки річних. За 10 років можна виплатити й особливо не економити.
Своє авто марки "Хюндай Елантра" купив за перші кілька місяців проживання тут. Хотів подорожувати, вивчати острів. Одружився півроку тому з українкою Оленою. Вона з Білої Церкви, запросив її сюди. В Україні мала три вищі освіти. Все покинула й прилетіла до мене.
На фестиваль вишиванки зібралися 150 українців
— Якось мене позвали на колядки у вишиванках. Не мав своєї, тож написав у місцевій спільноті — хто може позичити. Відгукнулися двоє, — пригадує Євген Сіваченко. — Вони мали музичний гурт. Почали спілкуватися. Задумали організувати фестиваль української вишиванки. Його відвідали понад 150 чоловік. Тут це вважається — масово. Густота населення на острові дуже мала. У північній частині живуть 3 мільйони людей, у південній — мільйон.
За два місяці після фестивалю відкрили український культурний центр і першу суботню школу для дітей. Навчаємо української мови, історії, гри у шахи й малювання. Це стало можливим після створення громадської організації. Працюють тут українці-волонтери. Все тримається на нашому ентузіазмі у вільний від роботи час.
2 
1
Коментарі