вівторок, 26 вересня 2017 05:21

Олександр Масленко познайомився з батьком у 24 роки

Автор: www.facebook.com
  Олександр Масленко показує свої вулики. Доглядає за бджолами разом із батьком
Олександр Масленко показує свої вулики. Доглядає за бджолами разом із батьком

— При першій зустрічі люди дивуються, що я — бджоляр. Більшість уявляють його сивим дідусем у брилі, — говорить 25-річний Олександр Масленко з Полтави. Він — бджоляр у четвертому поколінні.

Олександр приїздить на велосипеді в парк Гоголя в Полтаві. Одягнутий у спортивний синьо-жовтий костюм. Має виразні карі очі, неголений.

— Відпускаю вуса. Для догляду ношу із собою спеціальний віск із власної пасіки, — показує коробку з білим вмістом.

Ідемо поговорити в офіс громадської організації "Полтавська платформа", що за рогом. Тут працюють товариші Олександра. Сідаємо в невеликій кімнаті на м'які крісла. Крізь скляні стіни видно вул. Небесної сотні.

— Навчався в Харкові на інженера електричних машин. Після четвертого курсу покинув. Не бачив себе техніком, — розповідає Олександр. — Відкрив там майстерню з пошиття ­молодіжного одягу, сумок і балаклав — ­якраз тоді почалася Революція гідності. Згодом зрозумів, що в цій справі першим не стану. Тягло в ­Полтаву.

Рік тому вирішив зробити серйозний крок — познайомитися з батьком. Вони з матір'ю розлучилися, коли я народився. Мешкає в селі Калинів Міст Пирятинського району. Ми зразу знайшли спільну мову. Виявилося, батько — бджоляр. За парканом показав пасіку. З того дня вирішив і сам вчитися, і йому помагати.

На зароблені з продажу одягу гроші закупив вулики. Зараз маємо 130 — у батьковому селі і в Карлівському районі. Там пасікою займається мій двоюрідний брат.

З першого разу подружився з бджолами. Називаю їх дівчатками. До вулика підходжу тільки з любов'ю. Якось вдягнув щойно випраний светр. Бджоли вмить обсіли, розсердилися, бо не люблять різкого ­запаху. Так було і з новими парфумами. Батько пояснив, що до них треба ходити з нейтральним запахом — максимум після душу з милом.

Династія бджолярів у родині Олександра тягнеться щонайменше з 1905 року.

— Про предків мало відомо, — продовжує чоловік. — Знаю тільки, що під час Другої світової війни моєму прадіду вдалося зібрати 5 літрів меду. Тоді це було неабияким результатом. Родині було що їсти в скрутний час.

Олександр продає мед уроздріб — липовий, квітковий, із горіхами. Також за власним рецептом виготовляє косметику — маски для обличчя, мило.

— Цьогоріч ми взяли по 30 літрів із вулика. Хороший показник. Загалом цьогорічний мед в Україні не вдався через хімікати на полях. Бджоли погано на них реагують, — додає Масленко. — В Полтаві є колектив хлопців, які займаються змішаними єдиноборствами. Додали до свого раціону воду з моїм медом. Завжди ­запитують, коли ще принесу. Почуваються енергійно після цього. Я й сам щоранку п'ю такий напій. Почав активно займатися бігом. Роблю це щоранку, мінімум 2 кілометри містом. Їжджу на напівмарафони.

На прощання Олександр дарує банку меду з горіхами.

Зараз ви читаєте новину «Олександр Масленко познайомився з батьком у 24 роки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути