— Родители сказали, что я сошла с ума, когда решила пешком пройти путь Святого Иакова. Через месяц уже была в португальском городе Порту. Там начала свой путь, — каже 28-річна Олександра Казакова з Києва. У жовтні пройшла пішки 260 км із Португалії в Іспанію до могили апостола Якова.
З Олександрою зустрічаємося в кондитерській у центрі столиці. Вона замовляє чорний чай із корицею.
— Шляхів до могили Святого Якова — багато. Починаються з різних точок Європи, — розповідає. — Обрала португальський, бо не дуже довгий і нескладний.
Із Порту можна йти вздовж океану або ж містами й селами. Шлях позначений жовтими стрілочками. Вони є через кожні 100 метрів.
Спочатку планувала йти узбережжям. Але через сильний вітер і туман змінила плани. Звернула на центральну дорогу й залишилася без стрілочок. Через 15 кілометрів забрела в безлюдні поля, де й дороги нормальної нема. Під ногами чавкало, але назад не повернула. Йшла так, доки не дісталася хостелу для паломників. Такі називаються "альбергами". Ніч коштує 5—6 євро (140–167 грн. — ГПУ).
В одній кімнаті жило по 15 людей. Багато хто хропів. Але через втому засинала. Прокидалася о 5.00.
В одному з альбергів не помітила скло і сильно вдарилася коліном. Переживала, що з травмою буде важко йти. Віддала рюкзак транспортній компанії, щоб доставили в мій наступний за маршрутом хостел. Такі послуги пропонують пенсіонерам і травмованим туристам.
Коли прийшла в альберг, господиня відмовилася впускати мене. Репетувала іспанською й виганяла. Виявляється, до альбергів не пускають паломників, які йшли без рюкзака. До всього, мої речі сюди не доставили.
У мене почалася паніка. Зайшла в єдине кафе, яке працювало в місті під час сієсти. Написала електронного листа у транспортну компанію. Відповіли, що мої речі — в їхньому офісі. Прийшла туди. З персоналу — нікого. У кутку знайшла свої речі.
За день Олександра долала 20—25 км. На собі несла 8-кілограмовий рюкзак.
— Виходила десь о дев'ятій ранку. О 14:00 доходила до місця ночівлі, — продовжує жінка. — Ще півдня залишалося на оглядини містечка. Якось вирішила випробувати свої сили. За день пройшла 35 кілометрів. Уранці страшенно боліли гомілки. Більше такого не повторювала.
Олександра дістає із сумки паспорт паломника. У ньому — 30 штампів.
— На початку шляху кожному паломникові видають паспорт. Із ним можеш ночувати в альбергах, — пояснює вона. — Щодня сюди треба ставити 1—2 печатки. Це роблять усюди — в кафе, церквах, магазинах. Наприкінці шляху в Сантьяго-де-Компостела паспорти перевіряють. Якщо все гаразд, видають документ латинською мовою. Він засвідчує, що ти здолав шлях пішки.
Із таким паспортом отримуєш знижки у кафе. Є спеціальне "меню пілігрима" — салат, суп, шматок м'яса і напій за 8 євро (223 грн. — ГПУ). У Сантьяго скуштувала їхню найпопулярнішу страву — восьминога. Не сподобалося, бо нагадує смажену гуму.
Шлях Олександра здолала за 11 днів. Закінчилося паломництво відвідинами мощей Святого Якова у соборі Сантьяго-де-Компостела.
— Там треба вистояти у довгій черзі, — додає жінка. — Підходила до них тричі. У цьому місці відчувається якась надприродна сила.
Олександра Казакова — журналіст. Підробляє стилістом та ілюстратором. На подорож витратила близько 400 євро. Половину грошей віддала за квитки.
2 
1
Коментарі