— Больше украинца, чем он, здесь, наверное, не было. За инакомыслие человека убили. Потому что в Украине нет свободы слова. А вы пришли и провоцируете! — репетує на журналістів жінка в жовтогарячій шапці під під'їздом на вул. Дегтярівській, 58 у неділю. Люди чекають, коли привезуть труну з 45-річним публіцистом Олесем Бузиною на церемонію прощання. Його застрелили біля будинку 16 квітня.
— Вы будете гореть в аду. За ваши преступления будуть отвечать дети. А ваши грехи — это разжигание нацизма и фашизма на Украине, — чоловік у джинсовому костюмі починає фотографувати всіх. — Чтобы вашу рожу весь мир знал.
Привозять покійного. Труну ставлять перед під'їздом, за 6 м від місця вбивства. Навколо збираються близько 600 людей.
— Олесь был хорошим человеком, хотя и со специфической точкой зрения. Но он не заслужил, чтобы его застрелили. Думаю, это политическое убийство. А кто — версий много. Из-за творчества Олеся ненавидело много людей, — каже сусід Анатолій Вешанін, 39 років. — Не скажу, что мы дружили. Но он всегда был бодр и подтянут. Никогда не ныл по пустякам. Он в отца, наверное, пошел — тот был очень умным. Служил в КГБ, в идеологическом отделе.
Іде прощання. Дружина й донька Бузини не відходять від домовини. Матір покійного підтримують двоє чоловіків. Саксофоніст виконує романси та українські народні пісні.
Об 11.00 труну заносять до катафалку з українським прапорцем на вікні. Олеся Бузину проводжають оплесками.
— Он — великий человек. Есенин нашого времени. Мы просто не понимаем, что потеряли, — каже заплакана жінка, коли авто виїжджає з двору.
Тіло Бузини відвозять до церкви Живоносного джерела в Києво-Печерській лаврі, відправляють молебень. Ховають на Берковецькому кладовищі поряд із батьком. Тут збираються з півтисячі людей. Труну опускають під пісню "Священная война". Час від часу люди вигукують "Ганьба владі!", "Вбивці!", "Слава Олесеві Бузині!".
Місце поховання завалюють живими квітами з георгіївськими стрічками.
3 
1
Коментарі