Павло Зібров іде на пенсію

Співак Павло Зібров 21 червня відсвяткував 55-річчя. Почав оформляти документи в пенсійному фонді міста Києва.

— Як учасник бойових дій я можу вийти на пенсію в 55 років, — співак сідає на диван, обтягнутий червоною лакованою шкірою. Він має офіс на першому поверсі житлового будинку в Києві. — 1983 року я служив в армії, місяць їздив по бойових частинах Афганістану. Маю звання старшого лейтенанта. Тільки ви про пенсію нікому не кажіть. Я ж у Поплавського викладаю, від мене всі дєвочки порозбігаються, як дізнаються, що я — пенсіонер. І зразу інтерес пропаде, слухатися не будуть.

Павло відкидається на дивані, заливисто сміється. Поправляє густе чорне волосся, яке спадає йому на плечі, підкручує вуса.

— Удруге на війні в Афганістані побував за рік після армії. Мене з ансамблем запросили дати концерти в госпіталях для солдатів. Летіли в літаку, який доставляв туди морожене м'ясо. У нас аж іній на бровах узявся. Кажемо пілоту, що холодно. А він: "Грейтесь водкой". Ми так і грілися кожні 15 хвилин. В Кабул прилетіли, а там спека, сонце жарить. І громихає щось. Хтось питає, що це за грім серед ясного неба. Нам відповідають — це бій іде. "А вам зараз треба проскочити через Мар'їну апельсинову рощу, де снайпери засіли і міни розставлені, — кажуть. — Дамо вам супроводжуючих два бетеери". Водій як включив крейсерську скорость 80 кілометрів на годину, то ми з тої машини ледь не повилітали.

По госпіталях працювали. Там по 300-400 чоловік ранених. Без рук, без ніг, жара, запах гниючого тіла. Як їм треба були наші пісні, як вони на наших дівчаток дивилися! Після концертів відпускати нас не хотіли. Горілки не було, то пригощали спиртом пополам з водою. Вже на аеродром довезли, і на капоті машини пригощають. Командир отримав попередження, що аеродром обстрілювати будуть, тому треба було швидко летіти. Ми тільки злетіли — на наше місце снаряди падають. Дивлюся, а аеродрому вже й немає.

Привіз із Афгану мумійо. Виміняв його на базарі на фотоапарат "Зеніт", який тоді 100 рублів коштував. На кордоні не дозволяли його провозити. Сховав у динаміках. А щоб собаки прикордонників його не унюхали, обклали розім'ятим листям евкаліпту. Так і пронесли. А вдома моя перша теща на ньому 5 тисяч рублів заробила.

Павло із дружиною Мариною й донькою Діаною живуть на дачі в селі Ходосіївка за 20 км від Києва. Утримання маєтку обходиться в $1 тис. на місяць.

— Зробив собі невеличкий ставок. Запустив туди сомів, карасів. Мій сусід актор Петя Мага любить там рибу ловити. Він таку юшку з неї варить, що з ложкою можна з'їсти. Віктор Павлік якось сома витягнув 20-кілограмового. Ледь дістав. Упав біля нього на траву. Вони з рибою були однакові ростом.

Дзвонить мобільний, Павло хапає його й відходить до вікна. Розмовляє голосно.

— Це заступник міністра культури просить гроші на фестиваль позичити, — кидає телефон на подушку на дивані. — У нас так прийнято: я можу Ліхуті пару тисяч доларів позичити, він — мені. Це бізнес. Якщо не будемо допомагати і підтримувати, то хто поможе?

У Павла є 15-річна донька Діана та 28-річний син Сергій від першого шлюбу з киянкою Тетяною.

— Відпочивати їздимо туди, де немає наших. Бо на кожному кроці проситимуть "а можна с вами щелкнуться?". Коли стою біля моря, хтось обов'язково підбіжить і сфотографується зі мною в плавках.

Якось відпочивали в Іспанії. Вілла наших друзів була поряд із віллою графині Надєньки.

До кабінету заходить дружина 52-річна Марина. Вона білявка, у в'язаній ажурній сукні кремового кольору.

— Що ти за побрехеньки розказуєш? — проходить через кабінет до столу з високо піднятою головою, ледь киваючи чоловіку на знак привітання. — Княгиню звали Леоніда Георгіївна Романова з рода Багратіонів. Її чоловік Володимир, двоюрідний брат царя Миколи II.

— Мама, мы не о том, мы обо мне, — перебиває її Зібров. — Вечеряли ми в ресторані "Кукарача" — по-їхньому перекладається як "Таракан". Поїли, а тоді в зал влітає шеф-повар. Підходить до неї: "Ваше сиятельство, для нас это почетно. Вот вам мясо, рыба, фрукты". А ми вже понаїдалися. Ну що, не могли вони раніше впізнати, що вона — велика княгиня і на шару пригостити?

×