7 березня відбули сороковини за 92-річним Іваном Лантухом із Полтави. Керівника обласної спілки інвалідів не стало 28 січня. Під час Другої світової війни визволяв Київ, Житомир, Луцьк. Брав участь у бойових діях за Польщу, Чехословаччину, Білорусь, Німеччину й Угорщину.
— Іван Якович родом із села Круподеринці Оржицького району на Полтавщині. До війни працював у колгоспі різноробом. Коли окупанти насильно відправляли молодь на роботу в Німеччину, Іван примудрився 13 разів утекти. У вересні 1943-го село визволили. За два дні юнака та його ровесників забрали на фронт. Вони одразу попали в пекло боїв, — розповідає його заступник 56-річний Іван Якушев. — Іван Лантух усю війну пройшов рядовим. День перемоги зустрічав у польському місті Бреслау (нині Вроцлав. — ГПУ).
Закінчив Київський політехнічний інститут. На підприємствах обіймав посади від майстра до головного інженера. 1993-го очолив Полтавську обласну організацію інвалідів війни та Збройних сил. Коли почалося АТО, передавав продукти та буржуйки бійцям на Донбас.
Іван Якович помер у власній 2-кімнатці на руках у дружини.
— Із Ванєчкою познайомилися в автобусі. Обмінялися номерами. Як подзвонив, то сказала, щоб приходив до мене, — каже 68-річна Валентина Тихонівна. — Довго не зустрічалися. Стали жити разом. Характерами зійшлися одразу. Покохали одне одного. 1998-го розписалися. Знала, що він у поважному віці, та до смерті не готувалася. Іван Якович ходив із кардіостимулятором. 28 січня розмовляли з ним всю ніч. Обіймала його. Перед смертю просив: "Валечко, не називай мене Ванею. Зви синочком, як колись мати". Дякував за прожиті разом роки. Тримав за руку. Я йому сказала: "Синочок, уже п'ятий час, поспи трохи". О 5:20 Вані не стало.
Залишилися син і донька від першого шлюбу.
4 
1
Коментарі