— Коли мій хлопець поїхав до Данії, почала шукати там університет. Завжди хотіла навчатися за кордоном, — розповідає 28-річна Олена Ігнатюк із селища Любар на Житомирщині.
Чотири роки живе у данському місті Гернінг. Навчається на маркетолога.
— Грошей оплатити навчання не мала. Тому вирішила подавати документи в університет "ВІА". Там можна виграти стипендію від данського міністерства освіти. Вступ проходив он-лайн. Надіслала перекладені на англійську мову й нотаріально завірені копії паспорта, атестата зі школи. Це формальність, яка на вступ не впливає. Найважливіше — скласти тест на знання англійської, отримати міжнародний сертифікат. Також мала відповісти на п'ять запитань для абітурієнтів: чим займаюся, чому вступаю саме до них, чи маю якийсь зв'язок з обраною професією. Через місяць те саме усно повторила викладачеві, який зателефонував для співбесіди. Розмовляли англійською.
До університету вступила. Мені надіслали документи. Відвезла їх у посольство і через два місяці отримала студентську візу. За цей час встигла віддалено знайти житло.
У Данії є організації, що пропонують студентам недорогі однокімнатні квартири. Коштують від 10,5 тисячі гривень. У мене попросили лише документ, що підтверджує вступ. Потім заповнила анкету: особисті дані, дату початку навчання. Вказала, в якому районі хочу жити. Запропонували п'ять варіантів житла. Обрала, заплатила квартплату за три місяці наперед.
Також подала документи на стипендію. Її надають лише студентам із країн, які не є членами Євросоюзу. Потрібно написати мотиваційний лист, чому саме я заслуговую на допомогу. Мені повністю сплачують вартість навчання — 7 500 євро за семестр. Це близько 230 тисяч гривень. Також щомісяця отримую 24,5 тисячі на проживання. Цих грошей вистачає. Документи на стипендію треба заново подавати щороку. Позаминулого чомусь не змогли виділити коштів. Було два варіанти — взяти академічну відпустку або платити самій. На той час я працювала в компанії "Сіменс" і половину зарплати відкладала. Заощаджень якраз вистачило заплатити за семестр.
Рік вивчала данську в мовній школі. На той час навчання для іноземців було безкоштовним. Зараз за кожен модуль платять 8,2 тисячі гривень.
Мову знаю на середньому рівні, в навчанні користуюся англійською, — продовжує Олена Ігнатюк.
Спочатку два роки вчилася на рівень "АП" — це як наш технікум. Зараз закінчую бакалавра, курс триває півтора року. В Україні студентів вчать бути слухняними. Записувати кожне слово викладача. Зубрити все перед екзаменом. У Данії, навпаки, дають більше прав і свободи. Постійно спілкуємося на парах, можемо сперечатися з викладачем. Студенти мають багато часу на саморозвиток. Графік побудований так, що на пари ходимо через день. В університеті багато практики. Приходять директори місцевих компаній. Дають інформацію про бізнес, розповідають фінансову ситуацію і просять розробити для них стратегію розвитку. Останній проект був від компанії, що виробляє одяг для дітей. Хотіли почати продавати речі в Польщі. Ми вивчали конкурентів. Пропонували варіанти, як і через кого це можна зробити. Якщо є такий проект, два тижні слухаємо по ньому лекції. Потім дають три вільні тижні, щоб його реалізувати. Єдиний мінус — дорогі підручники. Один в середньому коштує 3 тисячі гривень. Загалом ціни починаються від 1200. Тому фотографую сторінки у когось на телефон. Або позичаю книжки у старших студентів, яким вони не потрібні. Якщо купуємо нову, то одну на чотирьох.
Через півроку після вступу почала шукати роботу. За студентською візою не можна працювати більше 12 годин на тиждень. Компанії це враховують і пропонують такі вакансії.
Зазвичай платять 16 євро за годину — 500 грн. Я розіслала мотиваційний лист і резюме у різні фірми. Півроку не було жодної відповіді. Перестала надіятися, коли ж звідусіль почали телефонувати, запрошувати на співбесіди. Вибрала компанію, куди ближче добиратися. Працювала два дні на тиждень у відділі, що розробляв тренінги для працівників. Була адміністратором сайта, допомагала оформляти документи. Готувала презентації для працівників про зміни в компанії.
Увечері магазини знижують вартість товарів
— Орендуємо із хлопцем трикімнатну квартиру за 550 євро — 17 тисяч гривень, — розповідає Олена Ігнатюк.
— На їжу для двох йде 400 євро на місяць — 12,2 тис. грн. Купуємо різноманітні продукти: овочі, гриби, рибу, м'ясо, фрукти тощо. Магазини щовечора знижують удвічі вартість товарів, у яких закінчується термін придатності. На них удається добре заощаджувати. Зазвичай купую паштет, сир, ковбасу. Люблю сир із пліснявою, який у нас коштує 600–800 гривень. Зі знижкою його можна придбати за 120 гривень. Також любимо брати участь у колективній кухні - захід, де люди з різних країн можуть познайомитися та подружитися. Його щомісяця організовує міжнародна спільнота, яка називається "Готуй та Розмовляй". Це коштує до 300 гривень. Люди разом купують продукти і складають меню. Сходиться чоловік 30, разом готуємо та вечеряємо.
13 
1
Коментарі