— У Первомайську мала мережу продуктових кіосків. Довелося все покинути й тікати від війни, — розповідає 49-річна Ірина Сельницька. Два роки тому з чоловіком і сином переїхала в Лисичанськ на Луганщині.
– 24 липня 2014-го в Первомайську почали стріляти, — пригадує. — Ми мешкали на другому поверсі, а снаряд влучив у шостий. Відключили газ, світло. Ми пішли жити в гараж — там ще була електрика. Та стрільба не припинилася.
Збиралися в паніці. Взяли документи, трохи літнього одягу, невеликий запас їжі, кота Жоріка і поїхали до моєї мами в місто Золоте Попаснянського району. Сподівалися, що десь через тиждень наше місто перейде під український контроль. Кілька місяців жили в будинках, які покинули сепаратисти. Там чимало таких. Мої рахунки заблокували. Частина кіосків постраждала під час обстрілів, решту розікрали бойовики.
Чоловік Ірини 50-річний Сергій і син Олег, 25 років, працювали на шахті Тошківській. Вона на українській території.
— Переїхали в Лисичанськ. Зняли квартиру. Для мене роботи не було. Я з 1996 року мала власний бізнес, звикла крутитися, — каже Ірина Сельницька. — Та головне, що тут відчули спокій. Спочатку допомагала родичеві торгувати. Натрапила на гранти від Програми розвитку ООН на створення бізнес-проекту. Прийшла ідея відкрити дитяче кафе — в місті такого не було.
Ірина написала бізнес-план і виграла грант.
— Проект на 200 тисяч гривень. Чверть суми мала вкласти своїх. І створити не менше чотирьох робочих місць. Усе мусила зробити за два місяці. А в мене нічого не було — ні приміщення, ні техніки. Найважче виявилося знайти підходящу площу. Місто знала погано, ходила й дивилася купу всього. Знайшла в центрі. Аби закупити обладнання для кафе, влаштовувала тендери.
Кафе назвала "Капітошка". Для дітей від 3 до 12 років. Тут можуть поїсти морозива й тістечок.
— Купили апарат з виробництва м'якого морозива. Це кафе — на зразок тих, що були у нашому дитинстві. Організовуємо свята. У понеділок діти переселенців, воїнів АТО та з багатодітних сімей можуть годину бути в ігровій безкоштовно. Займаються із психологом. Зараз організовую відпочинок для хлопчиків і дівчаток із "сірої" зони. Вони кататимуться на конях. Ще батьки просять організувати гарячі обіди для дітей, — додає. — Для підлітків 12–15 років плануємо проводити дискотеки.
У Первомайську востаннє була торік у вересні. Там залишилися лише пенсіонери й немічні. Більшість споруд — зруйновані. Наш будинок ще жилий. Їздити нема як. Раніше був пункт пропуску в Золотому, тепер закрили. Між Луганськом і Лисичанськом 40 кілометрів. А щоб туди потрапити, треба зробити гак у 200 кілометрів.
Коли виїхала з окупованої території, полегшено зітхнула. Відчуття, ніби тут і сонце світить яскравіше.
1 
1
Коментарі