8 жовтня на 52-му році життя помер історик і політтехнолог Юрій Левенець. Кажуть, мав хворобу очей. На виборах 1999 року консультував Леоніда Кучму. 2004-го був одним із головних консультантів Віктора Януковича. Гасло "Справедливість є, за неї варто боротися" для Юлії Тимошенко придумав теж він.
—?Юрій від природи мав гострий розум. Володів скорочитанням. Прочитував тонни книжок так швидко, наче пролистував, — каже заступник директора Іституту політичних і етнонаціональних досліджень Олександр Майборода. Вісім років, до самої смерті, Левенець очолював цю установу. — Був людиною ліберальною, не належав до жодної з партій. Власні політичні погляди ніколи не висловлював. На все дивився як науковець.
Спілкуємося в кабінеті Олександра Майбороди.
—?Ніщо не вказувало на те, що Юрій хворіє. Ввесь час тримав осанку, сидів прямо й усміхався. Є люди, які себе не цінують, здоров'я алкоголем саджають. Він не пив і не курив. Вставав о п'ятій ранку, йшов у басейн.
З чорного стаціонарного телефону набирає секретарку Левенця.
—?Олено Анатоліївно, пан Юрій якийсь такий дуже своєрідний чай пив. Пам'ятаєте, який саме?
—?Індійський ассаамський чай, класичний чорний. Знаю, він іще зелений дуже любив, із жовтим цукром. Їв мало, часом не обідав зовсім. Часто засиджувався до десятої вечора. По кілька разів перевіряв, чи правильно всі свою роботу виконують.
Майборода каже, востаннє регулярно Левенець виходив на роботу в липні.
—?Тоді пішов лікуватися. Але працювати не переставав. Раніше я доповідав йому про справи телефоном. А останнім часом переписувалися есемесками. Юрій — із родини військових. Ми з ним обидва поза межами України росли, але потім обукраїнилися. Це нас об'єднувало. Коли на дачі у себе був, мені в око потрапив шматок металу. Я тоді місяць ходив по лікарнях. Він терпляче чекав, коли я на роботу вийду, не підганяв.
Знаю, він свою матір дуже любив. Вона в Кременчуку жила, раніше медсестрою працювала. З першою дружиною розлучився, але підтримував гарні стосунки. Ніколи не чув, щоб вони сварилися. Від першого шлюбу має доньку, вже доросла. Покохав іншу жінку, від нього в неї теж донька.
Знову телефонує секретарці.
—?Олено Анатоліївно, скільки років його молодшій доньці? Каже, що 9. Дуже шкода, що так рано осиротіла дівчинка. А старша його донька вже дисертацію з політології захистила, в іншому інституті.
Олександр Майборода бере зі столу стос паперів, з'єднаних чорною металевою скріпкою.
—?Ось, хочу вам показати. Ми готували з ним план-проспект великого видання "Політична наука в Україні". Очікували, що Юрій ось-ось вийде на роботу. Це його проект. Тепер видати книжку — справа честі. Ця комплексний опис стану української науки про політику за всі роки незалежності. Дуже жаль, що таким молодим помер. Почалися проблеми з оком, і мабуть, пішло складне запалення. Смерть забирає передчасно найкращих.
Зліва поправляє стос паперів, що й без того рівно лежить.
—?Він щороку зі своїм братом їздив у Крим на Тарханкут. Займався там підводним полюванням. Оце таке хобі в нього було. Розбивав собі відпустку — тиждень взимку і тиждень влітку. Зимою їздив у Карпати, катався на лижах.
Прямуємо коридором до кабінету Юрія Левенця.
—?Унікальна людина була, яких світ не бачив. Нема більше таких видатних, як він. Ми тут усі в шоці, — каже секретарка Олена Анатоліївна. Одягнена в чорне. Обличчя заплакане. До кабінету не пускає. На першому поверсі в холі четверо робітників розкладають великий дерев'яний стіл. Поставлять на нього труну.
Юрія Левенця поховали 10 жовтня на Байковому кладовищі.
2 
1
Коментарі