— Коли повернувся на службу після відпустки, одразу помітив у колективі нову дівчину. Запала в душу, почав за нею упадати. Говорив компліменти і всіляко намагався оберігати. За три місяці вирішили побратися. Поспішали, бо обоє — на передовій. А тут ніхто не знає, що чекатиме завтра, — говорить військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ 33-річний Ігор МОТОРКО з села Михайло-Ларинове Вітовського району Миколаївської області. У Сіверськодонецьку на Луганщині побрався з медсестрою Ангеліною РУБАШКІНОЮ, 21 рік, із Вінниці.
Ігор Моторко служить із 2015-го. Він — водій санітарної машини. Має звання молодшого сержанта. Ангеліна Рубашкіна вступила до лав ЗСУ торік.
— Ігор сподобався з першого погляду. Одразу відчула, що він — моя половинка, — розповідає вона. — Коли зробив пропозицію, ні хвилини не вагалася. Знаю, що з цим чоловіком хочу прожити все життя. Страшенно переживаю, коли Ігор їде за пораненими. Молюся Богові, щоб із ним нічого не сталося.
Рубашкіна й Моторко розписувалися у військовій формі. Ангеліна наділа вінок зі штучних квітів і з різнокольоровими стрічками. Взяла прізвище чоловіка. Привітати їх прийшли бойові побратими. Родичів на весілля не кликали.
— Вирішили одружитися на День захисника України, бо познайомилися під час оборони рідної землі, — говорить Ангеліна. — Застілля не влаштовували, бо одразу після розпису повернулися до виконання обов'язків. Святкуватимемо пізніше — після ротації.
2 
1
Коментарі