четвер, 21 червня 2007 17:20

Роман Домбовецький завдяки абсолютній пам"яті має вісім професій

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Роман Володимирович Домбовецький з села Деражне Костопільського району на Рівненщині пам’ятає всі тексти, які коли-небудь бачив. Чоловік не може їх забути
Роман Володимирович Домбовецький з села Деражне Костопільського району на Рівненщині пам’ятає всі тексти, які коли-небудь бачив. Чоловік не може їх забути

73-річного Романа Домбовецького у селі Деражне Костопільського району Рівненщини називають "людиною-комп"ютером". У чоловіка — абсолютна пам"ять. Він може розказати напам"ять книгу, яку читав багато років тому.

— Уставай, діду. Досить спати, — 66-річна дружина Антоніна Олександрівна піднімає Домбовецького з ліжка, простягає йому чорні брюки з ременем. — Чоловік щоранку їздить на поле косити. А після обіду повертається і спить рівно годину, — пояснює жінка.

— Не кажіть лікарям, що я косив, — бідкається дід Роман. — Півтора року тому мені кардіостимулятор вшили і заборонили фізичну працю. А я за тиждень накошую фуру сіна.

Кожному гостеві чоловік із гордістю демонструє кілька своїх атестатів. Завдяки унікальній пам"яті Домбовецький має 8 професій.

— Найдовше працював електромонтером, 17 років, — розповідає. — Був авіамеханіком бомбардувальників на аеродромі у Прилуках, трактористом, завторгом сільмагу в місті Стидня. Труїв щурів та мух. Був слюсарем, сторожем у дитсадку — робив дітям іграшки з фанери. А на пенсію вийшов кочегаром у лісництві.

Дружина йде до сусідки на вулицю, "щоб не заважати". Роман Домбовецький має й іншу особливість: коли при ньому одночасно говорять двоє людей, він глухне. Тоді не чує жодного слова. Через це не ходить ні на весілля, ні на хрестини.

— Навіть у церкві не чув священиків. Усе в голові торохтіло, дзенькіт був страшний! А от нового батюшку чую, — радіє Домбовецький.

Шуми у вухах з"явилися після струсу мозку, який чоловік отримав у дитинстві. Тоді ж проявилась і абсолютна пам"ять.

— Це через той удар дошкою на гойдалці, — потирає голову дідусь. Через окуляри з "мінусовими" скельцями його очі видаються дуже великими. — Мені було 12 років. У школі задзвонив дзвоник. Мій товариш відпустив гойдалку, і мене огріло по голові. Того дня я запізнився на урок. А потім через травму залишився на другий рік у школі.

Невдовзі Роман став відмінником. Хоч доти вчився на "трійки" та "четвірки".

По святах граф роздавав селянкам цукерки

— А тут раптом, наче прокинувся, і все одразу зрозумів! — описує він свої відчуття.

Дідусь Роман пам"ятає дати народження всіх односельців, однокурсників, солдатів, з якими служив у війську.

— Розказую онукам, як жив за панської Польщі, товаришував з упівцями.

У 10 років Домбовецький урятувався від німецьких солдатів. Односельці сховали його в льоху.

— Німці живих людей у вогонь кидали. А дорослих чоловіків розстрілювали за полем, — згадує. — Перед самим Великоднем спалили десять сіл навкруги. Від нашої хати остався лише попіл. Мама схопила мене, двох братів, сестричку й побігла на вулицю. Її спіймали німці, а я втік. Потім жив у землянці. У Деражному не спалили лише церкву, аптеку та хату ксьондза.

Чоловік пам"ятає навіть старого графа Потоцького, який купив палац у Деражному.

— По святах граф роздавав селянкам цукерки, а хлопцям не діставалося, — жалкує він. — У 1939-му прийшли радянські війська.  Мій односельчанин Андрій Мельник потайки вивіз у поле графиню з п"ятьма дітьми. Там їх підібрав "кукурузник", і вони покинули Україну. Граф утік із маєтку раніше.

Дід Романа Володимировича був дяком у сусідньому Бичалі. А батько — церковним старостою у Деражному.

— Раніше сільським священиком був п"яниця. Люди прийшли у неділю на службу, а батюшка з хліва на колінах виповз, — Домбовецький захоплено жестикулює. — Мій батько при Горбачові поїхав до благочинного і випросив нормального священика.

Зараз Роман Володимирович живе з дружиною. На вихідні до них часто приїжджають сини та онуки.

— Онуків у мене аж четверо, є один правнук. Тільки не знаю, чи хтось мою вдачу унаслідує, — мружиться він.

У вільний час Домбовецький дивиться новини по телевізору.  А от книг зовсім не читає:

— Зір став слабий. Я українських класиків і так знаю напам"ять.

Чоловік не вірить, коли хтось із ровесників скаржиться на пам"ять.

— Напевно, є речі, про які люди просто не хочуть говорити, — припускає дід Роман. — Тому й кажуть, що забули.

1933, 1 серпня — Роман Домбовецький народився у селі Деражне Костопільського району Рівненщини
1945 — отримав струс мозку від удару гойдалкою по голові; з"явилася феноменальна пам"ять
1954 — закінчив авіаційну школу механіків на Хмельниччині
1959 — одружився з Антоніною Оліферчук
1960 — народився син Григорій; за 5 років — Андрій
1983–1996 — з"явилися на світ онуки Юлія, Ольга, Дмитро,  Віктор
2005 — народився правнук Віктор; Романові Домбовецькому вшили кардіостимулятор

Зараз ви читаєте новину «Роман Домбовецький завдяки абсолютній пам"яті має вісім професій ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути