— Приїхав з Іспанії собі на біду. Мусив вернутися з-за кордону якраз перед Майданом, бо там почалося масове безробіття, — говорить 59-річна Галина Шиптур з Івано-Франківська. Її сина 38-річного Миколу ШИПТУРА ув'язнили в Криму.
Він за фахом — каменяр. Їздив на заробітки в Іспанію, виготовляв надгробні пам'ятники. Перед подіями на Майдані повернувся в Україну, поїхав у столицю. Місяць охороняв барикади. 9 березня 2014 року його затримали в Сімферополі. Звинуватили в незаконному перевезенні зброї та замаху на вбивство. Поїхав до Криму підтримати акцію до 200-річчя Тараса Шевченка.
— Сьогодні наснилося, що їде додому. Вже третій рік проходить, а його не відпускають. Писали звернення щотижня — в Адміністрацію президента, Міністерство закордонних справ, до омбудсмена, щоб допомогли, — розповідає дружина 32-річна Юлія Шиптур. — 9 березня пам'ятаю як сьогодні. Напередодні Колюня привітав мене з 8 березня по телефону, бо був на Майдані. А наступного дня дзвонить якийсь чоловік. Представився адвокатом. Каже, Миколу затримали в Сімферополі. З того переполоху аж ноги оніміли.
Хлопці з Майдану розказували, що вони створили групу підтримки, аби Крим на відділявся від України. Поїхали перед референдумом розклеювати агітки. Просили лишатися в складі України. Біля пам'ятника Шевченку чоловік зі знайомими зчепився з кримською самообороною. Почали битися, — продовжує. — Адвокат сказав, Коля при собі мав пістолет. Коли тікав від кримської самооборони, вистрелив. Стріляв у землю, а вони порахували це, як замах на вбивство. Той пістолет знайшов на Майдані, коли розбирали барикади.
Миколі Шиптуру дали 10 років тюрми. Замах на вбивство не довели. Тільки місяць тому його внесли у список політв'язнів. Чоловіка утримують в колонії суворого режиму. У бараці з ним — 100 засуджених.
— Буває, крадькома вдасться йому подзвонити. Каже: "Мамочко, не плачте, все нормально. А годують так, аби з голоду не вмерти, — каже Галина Юріївна. — Спочатку могли посилки "Новою поштою" слати. А як Крим повністю ізолювали, то вдається десятими дорогами передавати через Росію, щоб міг нормально помитися-побритися. Шукали місцевих кримчан, щоб передачки носили. Люди бояться.
У Миколи та Юлії є син 12-річний Сергій. Навчається у шостому класі. Галина Юріївна з невісткою торгують продуктами.
— 2013 року взяли кредит на квартиру. Вже виплатила. Працюю допізна, бо треба сина на ноги ставити, — говорить Юлія.
— Невістку хорошу маю, — каже Галина Юріївна. — Закотить рукава і робить все, що треба. Обидві стараємося для дитини. Ми ж не скажемо: сьогодні не будемо вечеряти, бо нема татка і нема кому заробити.
3 
1
Коментарі