— За Порошенка країна рухалася в напрямку Заходу, стабільної демократії, ринкової економіки. Реальної альтернативи цьому шляху немає. Зеленський може лише прискорити чи уповільнити рух, — каже американський політолог українського походження Олександр Мотиль, 65 років.
29 серпня почне роботу Верховна Рада, в якій більшість буде в однієї партії — президентської "Слуги народу". Три місяці главою держави є Володимир Зеленський. Які перспективи і загрози бачите від концентрації влади в одних руках?
— Новообрані депутати в більшості випадкові люди, без політичного досвіду. Вони знають, що другого разу виборів не виграють. Значить, з одного боку, будуть схильні до корупції. З другого, Зеленський має ними твердо керувати. Чи зуміє він і його команда з них зробити правлячу еліту? Чи сам президент зможе відмовитися від спокуси авторитаризму? Чи його команда настільки розумна, щоб бути успішними реформаторами? Ніхто точної відповіді зараз не дасть.
Яких ілюзій або стереотипів треба позбутися українцям?
— По-перше, слід зрозуміти, що вони не унікальні. Такі самі, з такими ж проблемами, як і всі інші. По-друге, Захід не премудрий, а Європа не ідеальна. Надмірне замилування шкідливе. По-третє, Росія ніколи не була, не є і не буде до вас ласкава чи добра.
Найбільше заважає перетворенню України в процвітаючу європейську державу песимізм українців. Насправді країна радикально змінилася за п'ять років, ніщо не пропало, рухається в правильному напрямку. Головне не занапастити досягнення і продовжувати.
Які найсильніші сторони в нашої країни, суспільства?
— Попри жахливі війни, геноциди, репресії, вбивчий тоталітаризм, Україна живе. Самі українці є неймовірно розумними, творчими й толерантними. Гарно було б, якби були терплячі і менш самокритичні.
Чого могли б у нас повчитися американці?
— Українці скромні, навіть занадто. А смиренність важливіша за надмірну самовпевненість.
Як оцінюєте протести в Росії?
— Чудово, що росіяни нарешті встають із колін. Найскромніший наслідок — розхитування путінської системи. Щонайбільшим може стати кровопролиття та можливий упадок режиму.
Режим Путіна дедалі більше набирає риси фашизму. Класичного, яким був устрій Муссоліні в Італії. І ця система, яку вибудував за 19 років, прямує до краху. Фашистські режими, по суті, слабкі, бо побудовані на гіперцентралізації влади. Така система з часом завжди стає надто зашкарублою і втрачає ефективність. Хоча імідж Путіна імпозантний, сам він — абсолютний слабак. На жаль, такі автократи можуть бути небезпечні.
Наскільки реальний розпад РФ?
— Що довше Путін при владі, то реальніша така перспектива. Тепер 10 відсотків вірогідності, умовно кажучи. За кілька років може дійти до 30 відсотків.
7 серпня російські окупанти вбили чотирьох наших солдатів. Президент Зеленський подзвонив Путіну і сказав "вплинути на ту сторону". У Москві відповіли, що треба надати терористичним ДНР і ЛНР юридичного статусу в рамках України. Офіс президента обіцяє до 2020 року "дорожню карту" щодо інтеграції Донбасу і Криму.
— Це все балачки. Будь-яка дорожня карта не має ніякого значення, зважаючи на факт, що Путін не хоче миру. Прагне підкорити Україну. По-друге, відсутність нині окупованих територій в її складі дає шанс стати міцною західною державою. По-третє, інтеграція ОРДЛО має відбутися за кілька десятиліть або поколінь. І, по-четверте, Україна має вимагати повернення Донбасу, але всі реальні зусилля зосереджувати на внутрішніх реформах та інтеграції із Заходом. Узявши собі так звані ЛДНР, Путін уможливив реформи в Україні та прозахідну орієнтацію.
Яким чином Україні розвиватися поруч з агресивним сусідом?
— Російська агресія і є чинником, що змушує Україну йти шляхом реформ. Інакше не виживете. В історії є багато прикладів країн, які прийняли внутрішні реформи як засіб виживання. Наприклад, Ізраїль.
Що робити, щоб ефективніше долати імперську гравітацію Москви?
— Вчити англійську. Кожен українець має досконало володіти нею. Це міст у Європу, у світ. Це найкращий і найдешевший засіб утілення лозунгу письменника Миколи Хвильового — "Геть від Москви!"
Які країни найближче проходили подібне з тим, що відбувається в Україні?
— Східноєвропейські та пострадянські. Порівняно до перших, Україна приблизно на рівні Румунії та Болгарії. До других — попереду. Взагалі, в країни непогана траєкторія руху від гніту тоталітаризму до сталого розвитку.
Східноєвропейські країни в більшості стали членами ЄС і НАТО. Тепер отримують фантастичні дотації від Брюсселя. Були в набагато кращих стартових позиціях 1989 року, ніж Україна. Про це забувають. Вони впровадили економічні реформи ще в 1950–1960-х. Тобто за 30–40 років раніше.
Польщу й Угорщину довгий час вважали зразковими країнами. Останніми роками там прийшли до влади праві шовіністи. Висновок простий. Немає магічної формули, яка гарантує успіх раз і назавжди. Весь час в історії можливий прогрес і регрес. Усе мінливе.
Яка історична траєкторія руху України?
— Отримала незалежність за вельми несприятливих умов. Попри це спромоглася стати стійкою демократією з ринковою економікою, здоровим громадянським суспільством і рухається наполегливо на Захід. Це майже чудо на фоні травм тоталітарного минулого й теперішньої дійсності більшості республік колишнього СРСР.
Як подолати корупцію та олігархію?
— Найважливіше — швидкий економічний ріст. Україна має стати багата. Якийсь рівень корупції завжди буде. Багачі, олігархи теж. Але, коли існує міцний середній клас і багата держава, то корупція і олігархи стають менш впливовими чинниками.
А як найшвидше встановити верховенство права?
— Швидких рецептів немає. Змінити судову систему, адвокатів, суддів — важкий і тривалий процес. Італія та Греція глибоко корумповані країни, але живеться там непогано, держави стабільні. Може, так буде і з Україною.
Які перспективи в найближчі 10 років?
— Україна сягне рівня розвитку Словаччини. Крим і ОРДЛО будуть у російських руках, хіба що РФ розвалиться чи демократи прийдуть там до влади. Перспективи членства в Євросоюзі зростуть. У Північноатлантичному альянсі — менш вірогідно.
У які глобальні тренди вписується Україна, а щодо яких іде проти течії?
— Світ стає цифровий, і Україна попереду. Глобально стає англомовний. Тут дещо позаду. Стає міський, урбанізований — українці геть відстають щодо цього.
"Успішні зміни створюють важкою працею, а не гільйотинами"
Олександр Мотиль народився 1953 року в Нью-Йорку. Батьки родом зі Львівщини. Вивчав історію та живопис у Колумбійському університеті. 1984-го там захистив докторську дисертацію з політичних наук. Професор у Ратгерському університеті, США. Викладав у Колумбійському, Гарвардському, Університеті Лихаю.
Із доктором Ксенею Кебузинською видав хрестоматію про масові вбивства НКВД політичних в'язнів у західній Україні влітку 1941 року. Видав збірку статей, блогів і колонок "Україна проти Росії". Пише картини, романи та вірші. Готує до друку збірку "Турботи". У вересні отримає нагороду Фундації ім. Омеляна й Тетяни Антоновичів за вклад в українознавство.
"Так, українські еліти глибоко корумповані. Так, Україна потребує кращих. Так, їй потрібні компетентніші, ефективніші, професійніші. Але, як говорив Леонід Кравчук, "маємо те, що маємо". Існуючі еліти не стануть кращі, якщо українське громадянське суспільство, медіа й Захід будуть постійно наполягати на тому, що вони безнадійно корумповані та повинні піти. Звичайно, корумповані й повинні піти. Але перш ніж кричати "відрубайте їм голови!", варто задуматися, які святі прийдуть на зміну. Чеснота, як і успішні зміни, створюється важкою працею, а не гільйотинами".
Розлучений. Донька Катерина захистила докторську дисертацію в Чиказькому університеті, професор історії.
2 
1
Коментарі