59-річна Тамара Дорош тримає 30 котів і п"ятеро собак у трикімнатному будинку в рідному селі Хомутинці Калинівського району на Вінниччині. Бродячих тварин підбирає на вулицях обласного центру, де живе 24 роки.
— Перших трьох сибірських котів нам із чоловіком доньки Руслана та Мар"яна привезли з Москви, — розповідає Тамара Іванівна. — Потримала їх вдома і відвезла до сестри Лариси на село. Потім почала підбирати бродяжок — на базарах, вокзалах, мусорках. Доглянутих не беру. Гарних роздаю людям, а паршивих собі оставляю. Дуже багато підкидають.
Котяча колонія в хаті в Хомутинцях почала набридати чоловікові сестри. Тамара й Лариса сварилися.
— Її Сергій котів тепер на дух не переносить, — каже. — У двокімнатній хаті більше 15 тварин не втримаєш. То я не стала конфліктувать, зібрала дві тисячі доларів і купила котам хату — за триста метрів вище по вулиці. Тут їм раздольє.
Кожен кіт і собака Тамари Дорош має ім"я: Пчолка, Білка, Чита, Юлька, Матюша, Курола. Щоби не плутатися, жінка завела обліковий журнал. У ньому записує, кого де підібрала, на які хвороби страждає, як лікувати, коли робили щеплення. Три полиці тумби в кімнаті заповнені медпрепаратами. Ветеринара не викликає. Лікує сама. Щоб запобігти котячій вагітності, дає кішці таблетку аспірину.
— Коли вони гуляють, то дуже активні. А потім багато сплять. У цей час можна кинути в їжу аспірин, — розповідає. — Так нарадила одна лікарка.
Люди кажуть, нема мені шо робити
До пенсії Тамара Дорош працювала лаборантом кабінету хімії та біології у школі. На ліки для тварин щомісяця витрачає близько 500 грн.
— У Біблії говориться: десятину віддай нужденному чи на пожертву, — каже. — Я віддаю її тваринам. Не всі мене розуміють. Люди кажуть, нема мені шо робити.
Чоловік Тамари Володимир Володимирович працює на Сабарівському гранітному кар"єрі під Вінницею.
— Спершу бурчав, що так роблю, а тепер змирився, — сміється жінка.
Харчі для тварин Тамара купує у Вінниці. Із міста привозить сумку курячих голів, кісток. А ще крупи — рис, пшоно, манку, ячмень, перловку, пластівці.
— Осьо на вечір зварила суп із кістками, — показує на плиту. — На обід буде манна каша. Даю каструлю картоплі зі сметаною чи маргарином. Сусідка забігла й каже: "І я б таку їла". На молоко щомісяця 180 гривень тратю. Мабуть, прийдеться корову купити.
Старша донька Дорошів Руслана одружена, живе у Москві. 8 травня народила первістка — Каміллу.
— Поїхала провідати онуку, тиждень мене не було, — розгортає обліковий журнал. — Приїхала, а п"ятьох кішок уже нема. Одна в кущах застрягла. Решти не знайшла.
1949, 17 липня — Тамара Дорош народилася в с. Хомутинці Калинівського р-ну на Вінниччині
1973 — вийшла заміж за однокласника й однофамільця Володимира Дороша
1974, 3 квітня — народила доньку Мар"яну. За рік, 17 липня, — доньку Руслану
1984 — купили квартиру у Вінниці, влаштувалася лаборантом кабінету хімії та біології у школі
1996 — підібрала першого бездомного кота
2000 — завела обліковий журнал для тварин
2006 — купила будинок для котів
2 
1
Коментарі
1