"Велика родина — ознака того, що сімейні цінності повертаються, — каже 41-річний київський бандурист Тарас Компаніченко. Із дружиною Ніною, 36 років, виховує чотирьох дітей.
Раніше Тарас мав квартиру поблизу столичної станції метро Академмістечко. Обміняв її на будинок у місті Боярка під Києвом.
— Діти живуть у кімнаті, де колись була бібліотека. Більшість книжок відправив на горище. Позакидав туди повне зібрання Толстого, Тургенєва і Достоєвського. Друзі радять поздавати ті книги букіністам. Я мрію побудувати біля будинку бібліотеку, щоб кожен охочий міг користуватися нею.
Тарас замовляє суп-пюре зі шпинатом і піцу "Маргарита". Каже, не їсть м"яса 22 роки.
— Я був хворобливою дитиною. Якось батько пішов на полювання і приніс додому вбитого оленя. Я побачив гори м"яса і вирішив, що ніколи його не їстиму. Моя дружина теж вегетаріанка. А дітям не забороняємо їсти м"ясне. Хочемо, щоб пізніше зробили свідомий вибір.
Коли офіціант приносить замовлення, Тарас тричі хреститься, просить у Бога благословення. Розказує, що нещодавно святкував 20 років знайомства з дружиною.
— Уперше побачив її на Вербну неділю в церкві Миколи Притиска на Подолі. Після служби дала мені одну галузку верби. За кілька місяців зустрів біля Покровської церкви. Підійшов і сказав: "Я вас усюди шукаю". Два роки зустрічалися. Повінчалися в Покровській церкві. Там же хрестили дітей.
Музикант виховує 13-річну Вишеславу-Богдану, на два роки молодшого Богуслава-Миколу, 9-річного Святополка-Віталія-Вітовта та Предиславу-Софію, 7 років. Імена дітям давав із дружиною.
— Вирішили, що наша перша донька буде Вишенькою, тому назвали Вишеславою. Богуслава спершу хотіли назвати Дорофієм. Священик не дозволив. Сказав, що його у школі Дорошем будуть дразнити. Святополка-Віталія-Вітовта хотіли назвали на честь Святополка-Михаїла, який побудував Михайлівський собор. У нашому роду багато Михаїлів було. Одного репресували, другий загинув 1941-го. Не хотіли, щоб наша дитина повторила їхню долю. Тому додали ім"я Віталій-Вітовт. Теща була проти, щоб у молодшої дочки було подвійне ім"я. Та я записав її Предислава-Софія. Працівники РАЦСу не дивувалися таким іменам. Казали, що тепер дітей можуть хоч Рейганами чи Міккі-Маусами називати.
Тепер дітей можуть хоч Рейганами чи Міккі-Маусами називати
Два роки тому хотів змінити своє прізвище на Компанець.
— Тоді б дружина була б Компанцева, сини Компанцівками, а доньки — Компанцівнами. Передумав, бо сказали, що дітей тоді доведеться всиновлювати.
Діти Компаніченків ходять до музичної школи.
— Богдана починала на фортепіано, потім кинула, бо її вчителька била по руках. Торік сама записалася на вокал. Святополк грає на віолончелі, а Богуслав — на скрипці. Він вразливий, довго не може заснути, про щось мріє. Як дивиться мелодраматичні фільми, часто плаче. Богдана завжди сміється. Молодша любить няньчитися з малими дітьми. Як підемо до Чубаїв чи до Скрипок, від малечі не відходить.
Хвалиться, що діти люблять дивитися історичні фільми та читати класичну літературу.
— У Софійки норма — 10 сторінок на день. Учора дві прочитала — і за комп"ютер. Як не слухаються, можу вдарити по попі. Мене батьки частіше били, бо із занять по бандурі тікав. Із друзями біг за гаражі стріляти з пістолетів.
Про гонорари говорить неохоче.
— Сімейного бюджету не складаємо. Дружина раніше була вчителькою народознавства у школі, та її скоротили. Нещодавно отримав непогані гроші за виступ на фестивалі в "Мамаєвій слободі". Усі пішли на лікування тещі. Її в червні машина збила. 11 днів лікарі намагалися врятувати, але не вийшло.
2 
1
Коментарі
3